Ще до ринкової реформи у її ініціаторів запанувала ідея створення вільного ринку, їх не збентежували застереження супротивників такої орієнтації. Так, професор Дж. Гелбрейт (СІЛА) ще на Початку 1991 року, в інтерв'ю одній з російських газет відверто і різко заявив: «Ті, хто говорить, про повернення до вільного ривку часів Сміта, не має рації настільки, що їх точка зору може бути визнана психічним відхиленням клінічного характеру. Це те явище, якого у нас - на Заході - немає, яке ми не стали б терпіти, і не змогло б вижити».

Як це не парадоксально, наша країна все-таки вчинила перехід до вільного ринку вже в січні 1992 р. Правда, мова йде про виникнення з самого початку безлічі примітивних продовольчих і речових ринків (базарів), де ведеться індивідуальний перепродаж вітчизняних і іноземних товарів. Кожному громадянин)' було надано право торгувати чим завгодно і де завгодно. При цьому далеко не завжди дотримувався належний санітарно-епідеміологічний, екологічний й інший контроль.

Життя довело: необхідно створювати ринок як соціальний інститут. Сам рух до цивілізованого ринку треба починати з розробки безлічі правових норм і законів, що регулюють ринкову економіку.

Висновки

Оскільки ринок у нашій країні тільки починає розвиватися, то дослідження ринкового механізму та його основних елементів є дуже важливим при вивченні шляхів розвитку ринкової економіки в Україні. Тому дуже важливо навчитися застосовувати результати таких досліджень на практиці, оскільки без інформації про основні індикатори ринку не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма.

Пропозиція, попит й рівноважна ціна —три найважливіших поняття ринкової економіки, їх можна розглядати окремо, але на практиці це нерозривні явища. В умовах конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів, що впливають на ціну.

Вирішуючи задачі з багатьма економічними змінними, ринок неупереджено і жорстко здійснює відбір ресурсів, товарів і способів виробництва. Для одних учасників ринку вимоги цього відбору виявляються непомірними, і вони вибувають з "гри" внаслідок збитків і банкрутства. Економічний успіх, прибутки інших учасників свідчать про вдало вибрані виробничі рішення, способи зростання і напрями діяльності. Цей своєрідний природний відбір в економіці, незалежно від того, схвалюють або не схвалюють Його окремі люди, дозволяє зберігати саморегульованість в русі потоків товарів, доходів і грошей.

Однак, сучасна ринкова система - ця взаємодія і поєднання різних економічних структур, господарської практики і правового забезпечення, економічної політики і багато чого іншого. Відсутність будь-якого елемента негайно викличе збої, приведе до неефективного розвитку економічної системи. Саме тому посилюються роль і значення держави як гаранта цивілізованого розвитку ринку. Виданням різних законодавчих актів, проведенням відповідної економічної політики воно створює «правила гри», якими слідують учасники ринку.

Таким чином, основу сучасної організації національного господарства складають два начала ринок і державне макроекономічне регулювання. Раціональність такої організації доведена практикою, що І.еаблякою мірою визначило спрямованість нинішнього реформування української економіки. В ході українських реформ пропонується створити, ринок зі всіма властивими йому механізмами і функціями, структурами і функціями макроекономічного регулювання для вирішення питань соціальної політики, підтримки стабільності і економічної ефективності національного господарства. Навіть в країнах з організаційно-економічною системою, що давно сформувалася, поєднання обох начал породжує відомі проблеми. f

Для української економіки, що реформується, ці проблеми в багато разів ускладнюються. По-перше, український варіант - це відродження ринкової системи, яка еволюційним шляхом формувалася до відомих революцишнх подій початку XX ст. і містила в собі всі аспекти національної специфіки. Український ринок зі всіма його специфічними особливостями був зруйнований комуністичною економічною політикою. Відродження економіки в ході нинішнього реформування повинно бути здійсненим з врахуванням не тільки національного, але і світового досвіду. При цьому, проте, не можна забувати, що світова практика будувалася, в основному, на законах економічної еволюції, в ході якої поступово формувалося і удосконалювалося нинішнє співвідношення організаційних форм ринку і державного регулювання. Але найістотніше полягає в тому, що навіть найефективніші сучасні моделі ринкової економіки — це .вже пройдений етап еволюції. Розвинуті країни в даний час ведуть пошук нових моделей ринкової системи, здатної більш ефективно усувати провали і недосконалість ринку, вирішувати складніші економічні і соціальні задачі.

По-друге, рух українських реформ затрудняється відсутністю чітких критеріїв ефективності, що закладаються в основу конструювання організаційно-економічних форм ринкової системи. Правда ця проблема не тільки українська, вона представляє складність для національного господарства будь-якої розвинутої країни світу. Отже, в ході нинішньої реформи в Україні повинна бути створений ринкова модель нового типу, контури, якій сьогодні тільки уловлюються в найбільш розвинутих країнах. Лише в цьому випадку українській економічній системі буде забезпечений паритет в майбутній світовій економіці.

В Україні останніми роками почали здійснюватися економічні реформи, пов'язані з переходом до ринкових відносин, демонополізацією економіки, роздержавленням і приватизацією власності, тобто з виникненням системи сучасної ринкової економіки. Проте в даний час в Україні існує еклектична економічна система, що складається з елементів адміністративно-командної системи, ринкової економіки епохи вільної конкуренції і сучасної ринкової системи. Назвати існуючі в Україні майнові відносини і організаційні форми економічною системою (хай і еклектичною)