Знання, уміння та навички необхідні сучасному керівництву.

За оцінкою Американської асоціації методів управління, керівники мусять мати такі риси: найвищий професіоналізм; поєднання в собі рис адміністратора і лідера; вміння враховувати інтереси всіх сторін, що беруть участь у бізнесі; широкий інтелектуальний кругозір; висока моральність; ініціативність; наполегливість; комунікабельність; уміння бути стратегом, вивчати й аналізувати своє оточення; спроможність акумулювати інформацію — вибирати з неї найважливішу для даного моменту й на перспективу; використовувати можливості наявної інформаційної мережі; добувати інформацію; аналізувати погані новини з більшою увагою, ніж добрі; перетворювати факти в інформацію, а її — у знання; визначати важливість, цінність інформації, її багатоаспектність; відчувати перспективу, знати, що потрібно сьогодні, а що — завтра; мати інтуїцію; вміння переконувати підлеглих у потребах справи та в реалістичності свого бачення перспективи розвитку фірми; цінувати таланти працівників і позбуватися баласту коректним шляхом; уміти слухати інших і чути навіть те, що не сказано вголос; спонукати людей бути самими собою; керуватися правилом: якщо два працівники думають однаково, то один із них зайвий; прагнути до широкого спектру думок; бути чесним, оскільки без цього немає довіри, гнучким, поступливим у думках і діях, не переступаючи грані, за якою настає порушення етики, норм моралі; бути доброзичливим; добропорядним; об'єктивним; неупередженим; мати високорозвинуте почуття справедливості; щиро сприяти загальному успіху фірми; взяти на озброєння такі риси: акуратність, точність, діловитість, скромність, простота, чуйність, твердість, рішучість.

Керівнику слід пам’ятати, що про нього будуть судити не за його пізнаннями, а за його діями. Тому йому слід виробляти в собі спроможність міркувати; прагнути мислити логічно; бути спостережливим; зберігати почуття обов'язку; вміти управляти людьми; черпати знання в практиків; чемно і доброзичливо ставитися до працівників, намагатися всебічно вивчати їхні характери, поведінку, навички, працю, особисте життя; при виконанні службових обов'язків уважно добирати слова й ніколи не робити незаслужених докорів працівникам, підлеглим, колегам; не боятися визнавати свої помилки, але прискіпливо аналізувати їх; намагатися заслужити симпатію начальника (керівництва) шляхетною ретельністю; оцінювати предмети й людей, завжди дотримуватися належної міри та стриманості, уникати крайнощів у судженнях та оцінках; критикувати тільки заради справи; довіряти собі; захищати свої погляди активно, адже важко переконувати іншого, якщо не переконаний сам; займатися постійно самоосвітою; розвивавати і поглиблювати питання, які цікавлять; виявляти ініціативу — страх перед відповідальністю є ознакою слабкості; бути в курсі подій, проблем, загальних ідей; постава, мова, поводження, витримка — все має засвідчувати, що менеджер чітко усвідомлює відповідальність; не завантажувати свою увагу та увагу оточуючих дрібницями; позбавлятись нездатних; подавати особистий приклад; аналізувати діяльність підприємства за схемами й таблицями.

Незалежно від організації, в якій працює керівник, він мусить оволодіти трьома головними типами навичок: технічними, комунікативними (навички спілкування), аналітичними. Практичне використання цих навичок змінюється залежно від рівня управління. Проте оскільки керівники досягають своєї мети (виконують поставлені завдання) в основному за допомогою інших людей, то на всіх рівнях управління не можна обійтися без комунікативних навичок. Аналітичні навички більшою мірою необхідні керівникам вищої ланки управління, а технічні навички здебільшого необхідні на нижчих рівнях ієрархії.

Керівники мусять мати спеціальні знання і здатність використовувати їх у повсякденній роботі з управління організацією. Спроможність до керівництва зумовлена наявністю таких особистих цінностей і чіткої особистої мети: здатність управляти самим собою, вміння навчати й розвивати підлеглих, формувати ефективні робочі групи. Різноманітні вимоги до професійної компетенції керівників умовно можна об'єднати в. дві групи.
Перша група:

розуміння природи управлінської праці й процесів управління;

здатність мислити масштабно, перспективно. Керівники можуть демонструвати прекрасні результати й водночас призвести до банкрутства компанію, якщо їхня робота не орієнтована на майбутнє. Зрозуміло, компанія має одержувати прибуток, але вона має отримувати прибуток якомога довше. Якщо ви будете думати тільки про прибуток сьогодні, то не побачите можливостей, що відкриваються попереду. Мислення керівника постійно має тренуватися на бачення перспективи;

уміння розв'язувати нестандартні управлінські проблеми;

знання посадових та функціональних обов'язків керівництва, способів досягнення мети і підвищення ефективності діяльності організації;

уміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби, комунікацій, необхідні для здійснення управлінського процесу.

Друга група:

уміння працювати з людьми, оволодіння мистецтвом управління людськими ресурсами;

опанування мистецтва налагодження зовнішніх зв'язків;

спроможність до самооцінки, вміння робити правильні висновки і безупинно підвищувати кваліфікацію, знання й уміння.

Перша група охоплює знання й уміння керівництва, необхідні для виконання професійної роботи керівника або мистецтва управління. До них належать:
*уміння обґрунтовувати й приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність і невизначеність; *

висока інформованість з питань розвитку галузі, в якій працює підприємство, про стан досліджень, техніки, технології, конкурентності, динаміки попиту на продукцію й послуги та ін.; *

уміння ефективно управляти ресурсами, планувати й прогнозувати роботу підприємства, оволодіння способами підвищення ефективності управління;*

уміння використовувати сучасні інформаційні технології, засоби комунікацій і зв'язку.

Керівник, що працює професійно, обов'язково використовує всі досягнення науки з метою удосконалення процесів, методів, форм управлінської діяльності, що підвищують ефективність підприємництва.
Друга група вимог до професійної компетенції керівників пов'язана із спроможністю працювати з людьми й управляти самим собою.

У процесі виконання своїх функцій керівники взаємодіють із широким колом осіб: колегами, підлеглими, вищими адміністраторами, акціонерами, споживачами, постачальниками й іншими людьми в організації, прямо або опосередковано пов'язаними з діяльністю даної організації. Ці люди істотно відрізняються за статусом та інтересами, і керівники мусять мати специфічні риси, які сприяють підвищенню довіри і поваги з боку тих, з ким