своєму підприємству, 10% часу займатися науковою працею і 10% часу — вик-ладацькою роботою. Особливістю українських ке-рівників є бажання запросити консультанта, який зро-бив би все необхідне, щоб вивести підприємство з кри-зи і ніс би за це відповідальність перед колективом. Тільки тоді йому можна оплачувати послуги. Профе-сійно підготовлені консультанти з посмішкою сприйма-ють такі пропозиції і не вважають за можливе продов-жувати співпрацю з такими керівниками. Або інший ва-ріант: керівник підприємства запрошує консультанта і користується його послугами доти, доки не настає час підставляти справжні значення економічних і фінансо-вих показників у виконані розробки. Цю таємницю «за сімома печатками» керівник підприємства не довіряє нікому через високий ступінь тінізації своєї діяльності, що призводить до незавершених результатів співробіт-ництва і відсутності підвищення ефективності роботи підприємства. Запрошення одного західного консуль-танта не дає відчутних результатів, тому що специфіка наших відносин у колективі та поза ним не дає змоги ефективно застосовувати напрацьовані західні техноло-гії для виходу підприємства з кризи. Найефективніше створювати змішану групу консультантів, причому з на-шої сторони слід запрошувати спеціалістів із практичним досвідом роботи.
Причина виникнення будь-якої кризи — насам-перед у слабкій реакції керівників на зміни навколиш-нього середовища.
«Я не знаю керівника, який жалкував, що підібрав під-леглих розумніших за себе», — сказав Пітер Друкер. Посередні керівники не розуміють, що делегування пов-новажень підлеглим — посилення своєї влади. Саме то-му вони намагаються усе зробити самі, перенавантажуючи дріб'язковою інформацією і придушуючи ініціати-ву підлеглих. Лідери поводяться по-іншому, знаходячи рішення для:*
формування сприятливого зовнішнього середови-ща (стратегічні партнери, дочірні підприємства, комерційні представники, дилери, агенти зi збуту, сервісні центри, навчальні центри, правова і фінансова форми співробітництва);*
розробка правильних стратегій із врахуванням швидких змін зовнішнього середовища;*
формування професійної команди керівників, що сприяє ефективному функціонуванню підприємства.
Наполегливо працюючий підприємець, який би талановитий та прозорливий він не був, потребує сприяння спеціалістів, що володіють такими професійними знаннями, якими він сам ніколи не з може сподіватися оволодіти.
3. Як співвідносяться між собою поняття «управління» і «керівництво»
Що стосується сучасного тлумачення понять "управління" і "керівництва", то вони в окремих посібниках трактуються по-різному. По-перше, названі поняття ототожнюються, що пояснюється тим, що в словнику англійської сучасної мови поняття "керівництво " перекладається як "управління", "завідування", "вміння володіти", "дирекція", "адміністрація" тощо. По-друге, ряд дослідників вважає, що поняття "керівництво " вужче за поняття «управління» ; воно є одним Із видів управління, керівництво в основному стосується різних аспектів діяльності керівника, в той час як поняття управління охоплює всю галузь людських взаємовідносин в системі "керівники - виконавці", включаючи колективних суб'єктів управління. По-третє, поняття " керівництво " трактується як "зовсім інше управління, якому треба ретельно і довго вчитися", це "антонім нашого традиційного уявлення про управління". Таке тлумачення менеджменту передбачає керівництво не складною машиною-організацією, а колективом людей; це ефективні взаємовідносини між особистостями, які обіймають певні посади. Загалом, згідно з цим підходом, керівництво являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів.
Доцільно підтримати тих дослідників, які звертають увагу на докорінні зміни системи управління в сучасних умовах державотворення, ринкової економіки. Управління (а саме ця дефініція використовується у посібнику) варто розглядати в широкому розумінні цього поняття, яке охоплює всю специфіку людських ділових взаємовідносин на різних рівнях, враховуючи економічні, соціальні, психологічні, моральні, правові та інші чинники ефективності цих зв'язків, і визначає роль кожної особистості (чи то суб'єкт, чи об'єкт управління) в системі управління, в здійсненні запланованих завдань. При цьому зміни в управлінні відбудуться за умови опанування позитивним світовим досвідом управлінської діяльності та збереження водночас національної специфіки культури управління, своїх традицій, своєї ментальності. Отже, управління передбачає керівництво людьми і взаємостосунками між ними в системі ділового спілкування та взаємодії, координацію і організацію їх діяльності, ефективне використання всіх наявних засобів, спрямованих на виконання накреслених цілей і запланованих завдань раціональним, гуманним, економічним і правовим шляхом.
В літературі з психології управління параллельно використовуються поняття "керівник" і "менеджер". В перекладі з англійської мови "менеджер" означає "керуючий", "директор", "уповноважений вести переговори" тощо. Менеджер - це суб'єкт, що здійснює управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; людина, котра організує конкретну роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами. Керівник - це особа, на яку офіційно покладені функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності. Керівник (менеджер) несе юридичну відповідальність за функціювання групи, роботу персоналу перед інстанцією, що його призначила, і наділений певними санкціями (заохочення, покарання тощо) з метою впливу на взаємостосунки в групі та на активність підлеглих.
Встановлення органічного на відміну від явно штучного концептуального зв’язку між тими чи іншими поняттями є проблемою, зовсім не тривіальною для політології. У мовному вжитку поняття „управління” і „керівництво” використовують здебільш як синоніми. Проте коли робиться спроба провести політологічний або соціологічний аналіз явища управління розібратися в його специфіці, підійти до дотичних до цього явища проблем, таких, як технології влади, зокрема, управлінських структур, механізмів впливу на суспільну свідомість тощо, ототожнення понять „ управління ” і „керівництво” дезорієнтує дослідника.
Інша точка зору виходить з того, що управління — явище складне і багатогранне. Наявність