“Інвестиційний менеджмент”

ЗМІСТ

Вступ 3

Опорний конспект лекцій з курсу «Інвестиційний менеджмент»

Розділ 1. Інвестиції як об'єкт економічного регулювання 4

Розділ 2. Фінансова оцінка ефективності інвестиційних проектів….. 14

Розділ 3. Економічний зміст і призначення фінансових інвестицій 24

Розділ 4. Аналіз сучасного стану портфельних інвестицій в Україні 37

Розділ 5. Управління портфелем цінних паперів акціонерного товариства

і методи його оптимізації 45

Тестове завдання 57

Методичні рекомендації до виконання контрольних робіт 61

Варіанти контрольних робіт 62

Питання для самоконтролю з курсу «Інвестиційний менеджмент» 64

Література 66

ВСТУП

Предметом даного навчального курсу є інвестиційна діяльність підприємств та організацій.

Метою викладання дисципліни “Інвестиційний менеджмент” є формування у студентів знань і навичок із розроблення інвестиційної стратегії підприємства, аналізу інвестиційної привабливості проектів, методів оцінки їх ефективності, ризиків, ліквідності, формування інвестиційного фінансового портфеля та програм реальних інвестицій підприємства.

Завданням даного курсу є набуття студентами теоретичних знань про сутність, методології і методики менеджменту інвестиційної діяльності.

Студент повинен вміти:

визначати специфіку інвестиційного процесу у сфері реальних та фінансових інвестицій,

характеризувати складові та описувати аналізувати механізм функціонування інфраструктури ринку цінних паперів та грошових зобовязань,

поводити вивчення головних показників економічної ефективності інвестиційного портфелю;

аналізувати як ефективність інвестиційного проекту загалом, так і окремі його показники та використовувати їх у перспективному плануванні та пронозуванні;

двати характеристику інвестиційного клімату в Україні та окремих секторах господарювання;

врішувати комплексні господарські проблеми пов’язані із здійсненням та залученням інвестицій на підприємстві.

І. ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З КУРСУ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

Розділ 1

ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ФОРМИ ІНВЕСТИЦІЙ

Виробнича і комерційна діяльність підприємств і корпорацій пов'язана з об'ємами і формами здійснюваних інвестицій. Термін інвестиції походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати».

В більш широкому трактуванні вони виражають вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. При цьому приріст капіталу, отриманий в результаті інвестування, повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від наявних засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик і відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиції включають всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність — вкладення інвестицій і здійснення практичних дій для отримання прибутку або іншого корисного ефекту.

Інвестиції в активи підприємства відображаються у лівій частині бухгалтерського балансу, а джерела їх фінансування — у правій (в пасиві балансу). Вони можуть бути спрямовані в капітальні, нематеріальні, оборотні і фінансові активи. Останні виступають у формі довгострокових і короткострокових фінансових вкладень.

Інвестиції в основний капітал (основні засоби) здійснюються у формі капітальних вкладень і включають витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання устаткування, інструментів і інвентаря, проектної продукції і інші витрати капітального характеру. Капітальні вкладення нерозривно пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів. Інвестиційний проект — обгрунтовування економічної доцільності, обсягів і термінів проведення капітальних вкладень, включаючи необхідну документацію, що розробляється відповідно до прийнятих стандартів (нормам і правил), а також опис практичних дій по здійсненню інвестицій (бізнес-план).

Джерела фінансування інвестицій (пасив балансу) — власні (нерозподілений прибуток) і позичені та залучені засоби (кредити банків, позики юридичних осіб, аванси, отримані від замовників проектів, державні дотації тощо).

Отже, при розгляді поняття «інвестиції» слід відповісти на три основні питання:

Хто інвестор?

Що він вкладає?

З якою метою і куди?

В ролі інвесторів виступають юридичні особи (підприємства і організації), держава, громадяни України, іноземні юридичні і фізичні особи.

Отже, що можна вкладати?

Авансується капітал в різних формах:

амортизаційні відрахування і чистий прибуток (що залишився після оподаткування підприємств (фірм));

грошові ресурси комерційних банків, страхових компаній і інших фінансових посередників;

фінансові ресурси держави, що мобілізуються в межах бюджетної системи;

заощадження населення;

професійні здібності і навички, а також здоров'я і час вкладника (підприємця).

Основу інвестування складає вкладення засобів в реальний сектор економіки, тобто в основний і оборотний капітал підприємств і корпорацій.

Головними етапами інвестування є:

Перетворення ресурсів в капітальні витрати, тобто процес трансформації інвестицій в конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

Перетворення вкладених засобів в приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве споживання інвестицій і отримання нової споживацької вартості (будівель, споруд і т. д.);

Приріст капітальної вартості у формі прибутку, тобто реалізується кінцева мета інвестування.

Таким чином, початковий і кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: дохід—ресурси—кінцевий результат (ефект), тобто процес накопичення повторюється.

Отже, джерелом приросту капіталу і метою інвестицій є одержувана від них прибуток (дохід). На практиці маса прибутку (П) зіставляється з інвестиційними витратами (ІВ) і визначається їх ефективність:

Ефективність інвестицій= (1.1.)

Процес порівняння інвестиційних витрат і фінансових результатів (прибутку) здійснюється безперервно: до інвестування (при розробці бізнес-плану інвестиційного проекту), в ході нього (в процесі будівництва об'єкту) і після інвестування (при експлуатації нового об'єкту).

Процеси вкладення капіталу і отримання прибутку можуть відбуватися в різній часовій послідовності.

При послідовному протіканні цих процесів прибуток реалізується відразу після здачі готового об'єкту в експлуатацію і виходу його на проектну потужність, як правило, в межах до одного року. Наприклад, установка нової технологічної лінії на діючому підприємстві.

При паралельному їх протіканні отримання прибутку можливо до повного завершення будівництва нового підприємства. Наприклад, при введенні в експлуатацію першої черги (цеху або пускового комплексу).

При інтервальному протіканні процесів вкладення капіталу і отримання прибутку між періодом завершення будівництва підприємства і реалізацією прибутку проходить тривалий час (декілька років).

Тривалість часового лага залежить від форм інвестування і особливостей конкретних об'єктів, а також від фінансових можливостей забудовників. Слід також відзначити характерні неточності, що