Слово аддитивний походить від латів. аdditio – збільшення, тобто отримуваний шляхом складання.

При встановленні меж системи завжди доводиться спиратися на здоровий глузд. Чим ширші границі проблеми, тим ширша система, що вивчається, і тим більше змінних, які необхідно врахувати.

Існує два основні типи систем: закриті і відкриті. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, що оточує систему.

Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Енергія, інформація. Матеріали – це об'єкти обміну із зовнішнім середовищем через проникні межі системи. Така система не є такою, що самозабезпечується; вона залежить від енергії, інформації і матеріалів, що надходять ззовні. Крім того, відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і повинна робити це для того, щоб продовжити своє функціонування.[2]

Системна теорія – це формальна наука про структуру, зв'язки й поведінку будь-яких систем. За допомогою понять – елемент, система й суперсистема можна усвідомити структурний будинок будь-якого явища. Останнім часом велике значення здобуває поняття "цілісність, комплексність". Світова економічна наука протягом останніх років займається цілісними комплексними моделями. Цілісна перспектива базується на основній думці про те, що наш світ складається з великого числа зв'язаних між собою систем, які, у свою чергу, є тільки частинами динамічно взаємодіючих з навколишнім середовищем більших систем. Виникаюча різноманітність систем регулюється механізмами керування, які виникають у результаті спонтанної взаємодії частин системи, або ж можуть бути свідомо створені людьми.

Таким чином, наріжним каменем системного методу можна, очевидно, вважати розгляд будь-якого явища дійсності, у тому числі й економічного процесу, як складну систему, яка, з одного боку, має власну структуру з різноманіттям внутрішніх зв'язків , а з іншого боку, є складовою частиною більше складної суперсистеми, однієї з декількох , внаслідок чого необхідно розглядати не тільки внутрішні зв'язки досліджуваної системи, але і її взаємодію з іншими системами.[4]

Системний підхід запобігає абсолютизації окремої проблеми й можливе перекручування реального стану справ. Даний метод дослідження з успіхом використовується в останні десятиліття в розвинених країнах Європи з метою формування основ державної політики, покликаної забезпечити пропорційний розвиток підприємництва, в гармонії з усіма економічними й соціальними складовими.

Системний підхід у рішенні проблем маркетингу, виявляючи основні структурно-функціональні одиниці маркетингового будинку, як самостійної складної системи й зв'язку останньої з основними суперсистемами суспільного буття, називає болючі крапки системи й міжсистемних відносин , дозволяє визначити ієрархію цілей і завдань для оптимального розвитку маркетингових технологій. Системний підхід виявляє основне завдання , що стоїть перед нами: ми повинні направити всі зусилля на те, щоб знайти й стимулювати ті форми маркетингу, які приносили б усім учасникам можливо більшу (економічну) користь усім учасникам ринку – при одночасній мінімізації недоліків (витрат), будь вони економічного, екологічного або соціального характеру.

Таким чином, маркетинг є складною відкритою системою. З позицій загальної теорії систем відомо, що в ускладненні наукового аналізу систем виділяють зазвичай три етапи:

1) організована простота;

2) безладна складність;

3) організована складність.

Очевидно, що сьогодні маркетинг знаходиться на етапі переходу до другої стадії, коли прості методи вже перестають діяти так, як це припускають їх розробники, а теорія ще не створила уніфікованих інструментів, які забезпечили б можливість побудови інших ефективних моделей.
З погляду окремої компанії, хоч би якесь впорядкування маркетингової діяльності вже буде благом. Залишається лише вибрати принцип систематизації і по кожному напряму встановлювати точні цілі.

На сучасному етапі під процесом впровадження системи маркетингу розуміється створення, коректування і підтримка працездатності такого “механізму” в системі зійснення зовнішньоторговельних операцій компанії, який забезпечував би не тільки здійснення стратегічних і тактичних цілей компанії, але і створення умов для їх досягнення.

Під таким механізмом мається на увазі деяка система компонент — маркетингових цілей, завдань, функцій, структур управління, людей, документів, процедур і програм.

Система маркетингу - це не тільки елементи і зв'язки маркетингу, але і методи і прийоми управління ними. Стандартна система управління маркетингом включає і себе аналіз, планування, виконання і оцінку результатів.

Система маркетингу - це інструмент в боротьбі за ринок, а вивчення потреб ринку і запитів покупців проводиться з метою взяти верх над конкурентами. Тому успіх будь-якого підприємства залежить не стільки від його виробничих потужностей і можливостей, скільки від досвіду в питаннях маркетингу. [2]

Система маркетингу передбачає наступні основні елементу організації і напряму діяльності підприємства:

-виявлення існуючого і потенційного попиту покупців на товари і послуги шляхом комплексного вивчення стану ринку і перспектив його розвитку;

-організацію науково-дослідної діяльності підприємства по створенню нових зразків продукції, а також організацію виробництва відповідних товарів, що задовольняють запити споживача;

-координацію і планування виробництва і фінансування;

-організацію і вдосконалення системи і методів збуту продукції;

-регулювання і напрям всій діяльності підприємства, включаючи керівництво виробництвом, транспортуванням, упаковкою, збутом, рекламою і іншими заходами щодо розширення збуту.

Зовнішньоторговельні операції, як міжнародна торговельно-економічна структура, являють собою специфічну систему, яка перебуває у постійній взаємодії з системою маркетингу.

У широкому розумінні організація маркетингу, при здійсненні зовнішньоторговельних операцій полягає в побудові визначеної структурної системи співвідношень елементів, що характеризують ринкові відносини між усіми учасниками ринкової системи та можливостями керування такою системою. Побудова механізму маркетингу не є самоціллю, а служить одержанням свого роду інструмента для керування маркетинговими функціями.

Дослідження, що розкривають сутність структури маркетингу, тобто конкретного сполучення його елементів для досягнення поставлених цілей з задоволення цільового ринку наближають