2 фаза - криза платоспроможності. Характерними ознаками цієї фази кризи є періодичний і більш тривалий дефіцит грошових коштів підприємства для виконання своїх зобов'язань і фінансування своєї поточної діяльності. Зовнішнім проявом такого становища є виникнення ситуації неплато-спроможності, яка характеризується затримкою у часі здійснення поточних платежів (порушення термінів сплати у зв'язку з браком грошей на розрахунковому рахунку), сплатою економічних санкцій (штрафів, пені) за несвоєчасну сплату, появою простроченої кредиторської заборгованості та непогашених кредитів і позик. Під платоспроможністю розуміють спроможність підприємства відповідати за своїми зобов'язаннями за рахунок наявних грошових коштів і високоліквідних активів, своєчасно здійснювати платежі за своїми короткостроковими зобов'язаннями, готовність погасити короткострокову заборгованість власними коштами.

3 фаза - криза розрахунків за боргами (загроза банкрутства, фінансова неспроможність). Поглиблення кризи платоспроможності обумовлює виникнення ситуації, за якої підприємство не може задовольнити вимог своїх кредиторів протягом певного часу (відповідно до чинного законодавства критичний термін виконання зобов'язань становить три місяці). Це спонукає кредиторів до судового захисту своїх прав шляхом порушення справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності.

Наслідком глибокої, затяжної фінансової кризи підприємства може бути його банкрутство[8;44].

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно із Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника становлять сукупно не менше як 300 мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені протягом трьох місяців після визначеного для їх погашення терміну.

Розрізняють такі види банкрутства підприємств:*

Банкрутство приховане умисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності шляхом поданням недостовірних даних кредиторам, державним органам та іншим зацікавленим особам. Має на меті отримання кредиту, вигідного державного замовлення тощо. Якщо приховування банкрутства завдало матеріальних збитків кредиторам чи державі, винні в цьому особи караються згідно з Кримінальним кодексом України (ст. 220).*

Банкрутство умисне - це свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, до якого з корисливих мотивів вдається власник або посадова особа підприємства, вживаючи протиправні заходи або не виконуючи чи не належно виконуючи свої посадові обов'язки і яке суттєво зашкоджує державним або громадським інтересам чи законним правам позичальників і кредиторів. Винні в доведенні до банкрутства особи караються згідно з Кримінальним кодексом України (сг.219).*

Банкрутство фіктивне - вочевидь неправдива заява громадянина-засновника або власника підприємства, а також посадової особи цього

підприємства про фінансову неспроможність виконати зобов'язання перед кредиторами і бюджетом. Такі дії мають на меті:

порушити справу про банкрутство чи санацію підприємства в межах провадження справи про банкрутство;

приховати незаконне витрачання коштів;

ліквідацію, реорганізацію чи приватизацію підприємства з метою зміни форми власності;

ввести в оману незалежного аудитора з метою отримання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.

Якщо факт фіктивного банкрутства завдав матеріальних збитків кредиторам чи державі, винні в цьому особи караються згідно з Кримінальним кодексом України (ст. 218) [12;296-300].

2.2 Антикризове управління діяльністю підприємства

Термін "антикризове управління" з'явився в економічній літературі та управлінському користуванні недавно, але за достатньо короткий час став одним з найбільш популярних і вживаних у сучасному діловому житті. Його появу спричинив не зовсім вдалий процес реформування економіки України та інших країн СНД під час переходу до ринкових методів господарювання. Антикризове управління дає можливість керівникам підприємств зробити висновки і виробити необхідну стратегію й тактику щодо виходу з можливого кризового становища. Пов'язана із цим недостатність відповідних знань і досвіду суттєво впливає на впровадження дієвої системи антикризових заходів сучасного управління підприємством. Виявилося, що можливість пристосування суб'єктів господарської діяльності до нових умов для багатьох з них обмежена і дуже важка проблема.

Антикризове управління – спеціальним чином організована система управління, яка має комплексний, системний характер, націлена на найбільш оперативне виявлення ознак кризи та створення відповідних передумов для їх своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності суб'єкта підприємницької діяльності, недопущення виникнення ситуації його банкрутства, запобігання її виникненню в майбутньому.

Антикризове управління базується на використанні усього потенціалу засобів і методів сучасного менеджменту з урахуванням ресурсних і часових обмежень антикризового процесу. Основними станами (складовими) процесу антикризового управління с діагностика кризи розвитку суб'єкта підприємницької діяльності, яка охоплює:

- діагностику кризових явищ і загрози банкрутства;

- перспективну оцінку наслідків порушення справи про банкрутство;

- експертизу можливостей (потенціалу) виживання;

- розроблення та реалізацію спеціальної антикризової програми, спираючись на власні сили та можливості або із залученням стороннього інвестора (санатора), здійснення контролю за процесом її реалізації;

- розроблення та впровадження системи запобігання кризових явищ у майбутньому.

Антикризове управління можна розглядати як одну зі спеціальних функцій управління діяльністю підприємства в цілому, пов'язану з управлінням господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, його фінансовою стійкістю та платоспроможністю. Водночас антикризове управління - це система подолання кризових явищ, яка складається з ряду підсистем відповідно до функціональних сфер підприємства:*

антикризовий операційний менеджмент;*

антикризове фінансове управління;*

антикризовий маркетинг;*

антикризове управління персоналом;*

антикризове організаційне управління.

Визначені підсистеми не функціонують ізольовано. Реалізація антикризового управління потребує узгодження та координації дій з окремих напрямів. Тільки за цих умов результату – виведення підприємства зі стану кризи та фінансове оздоровлення – буде не тільки досягнуто, а й закріплено.

Основний зміст політики антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства полягає в наступному [12;128-129]:

1. Періодичне дослідження фінансового стану підприємства з метою ран-нього виявлення ознак його кризового розвитку, які викликають загрозу банк-рутства. У зв'язку з