У процесі дослідження показників «кризового поля» застосовують як тра-диційні, так і спеціальні методи аналізу. Аналіз і контроль таких показників включається в систему моніторингу фінансової діяльності підприємства.

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства. При виявленні іс-тотних відхилень від нормального ходу фінансової діяльності, що визначається напрямами його фінансової стратегії та системою планових і нормативних фі-нансових показників, виявляються масштаби кризового стану підприємства, тобто його глибина з позицій загрози банкрутства. Така ідентифікація масш-табів кризового стану підприємства дозволяє здійснювати відповідний селектив-ний підхід до вибору системи, механізмів захисту від можливого банкрутства.

3. Вивчення основних факторів, що зумовили (та таких, що зумовлювати-муть в майбутньому періоді) кризовий розвиток підприємства. Розробка політи-ки антикризового фінансового управління визначає необхідність попереднього групування таких факторів за основними ознаками; дослідження ступеня впли-ву окремих факторів на форми та масштаби кризового фінансового розвитку; прогнозування розвитку факторів, що спричиняють такий негативний вплив.

4. Формування цілей та вибір основних механізмів антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства. Цілі та механізми антикризо-вого фінансового управління повинні відповідати масштабам кризового стану підприємства та враховувати прогноз розвитку основних факторів, що визнача-ють загрозу банкрутства. З урахуванням цих умов, фінансовий менеджмент на даному етапі може бути направлений на реалізацію трьох принципових цілей:

а)забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок реа-лізації внутрішніх резервів господарської діяльності:

б)забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок зовнішньої допомоги та часткової його реорганізації;

в)припинення господарської діяльності та початок процедури банкрутства у зв'язку з неможливістю фінансового оздоровлення підприємства.

Відповідно до цих цілей формуються і системи механізмів фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства, які складають зміст по-дальших напрямів політики.

5. Запровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства.
Внутрішні механізми фінансової стабілізації повинні забезпечити реалізацію
термінових заходів з відновлення платоспроможності та фінансової стійкості
підприємства за рахунок внутрішніх резервів. Ці механізми засновані на послі-довному використанні певних моделей управлінських рішень, які обираються відповідно до специфіки господарської діяльності підприємства та масштабів кризових явищ в його розвитку. В системі антикризового фінансового управ-ління цьому напряму політики підприємства надається першорядна увага.

6. Вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштаби кризово-го фінансового стану підприємства не дозволяють вийти з нього за рахунок реалізації внутрішніх резервів, підприємство змушене вдатися до зовнішньої допомоги, яка зазвичай набуває форми його санації. Санація підприємства може проводитися як до, так і в процесі виробництва справи про банкрутство. В першому випадку підприємство може саме виступити ініціатором своєї са-нації та вибору її форм. В процесі санації необхідно обґрунтувати вибір най-ефективніших її форм (включаючи форми, пов'язані з реорганізацією підпри-ємства) з тим, щоб в можливо коротші терміни досягти фінансового оздоров-лення та не допустити оголошення банкрутства підприємства.

7. Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур при банкрутстві підпри-ємства. В більшості випадків таке забезпечення має вимушений характер та регулюється законодавством. Здійснення ліквідаційних процедур відбувається після ухвалення рішення арбітражного суду про визнання підприємства банк-рутом. Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур пов'язане з розробкою відповідного бюджету, підготовкою активів до реалізації, забезпеченням вимог кредиторів за рахунок реалізованого майна. Ці функції фінансового менедж-менту покладаються, звичайно, на ліквідаційну комісію.

Розкриваючи суть антикризового управління, прийнято виділяти п'ять функцій антикризового управління (цілевизначення, планування, організацію, мотивацію, контроль) і два поєднуваних процеси (прийняття рішень і комунікації), що об'єднують окремі функції в єдиний процес управління [12;301-304].

1) Функція "цілевизначення". Відправним етапом антикризового управління
є визначення системи цілей, які мають бути досягнуті. Такими цілями повинні визнаватися (подаються за ієрархією значущості):*

виведення підприємства зі стану банкрутства;*

недопущення банкрутства підприємства;*

локалізація кризових явищ;*

фінансова стабілізація підприємства;*

запобігання повторенню кризи.

Розрізняють теперішні (актуальні) та наступні цілі (завдання). Актуальне завдання антикризового управління може бути визначено тільки після проведення діагностики загрози банкрутства підприємства та визначення стадії кризи. Кожне наступне завдання в наведеному ланцюгу стає актуальним після реалізації завдань попереднього етапу.

2) Функція "планування" в антикризовому процесі передбачає

розроблення стратегії та тактики досягнення встановлених цілей і завдань, складання планів і графіків реалізації окремих заходів антикризового управління, орієнтованих на досягнення визначеної мети антикризового процесу та вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення і в цілому на підприємстві, і за його окремими структурними підрозділами. Реалізація функції "планування" здійснюється шляхом розроблення різноманітних планів і програм (антикризової програми, плану санації, плану здійснення антикризового управління, плану фінансового оздоровлення, плану антикризових маркетингових заходів, плану диверсифікації виробничої діяльності тощо).

3) Функція "організація" в процесі антикризового управління забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів з фінансового оздоровлення підприємства та виведення його зі стану кризи, тобто відповідає за процес їх виконання. З цією метою необхідно документально оформити прийняття плану у вигляді наказу по підприємству, забезпечити ознайомлення з ним фахівців і персоналу, довести конкретні завдання до виконавців і проводити систематичний контроль за перебігом їх виконання. З функцією "організація" пов'язано і питання розподілу матеріальних, фінансових і трудових ресурсів між окремими напрямами антикризового процесу, створення умов для виконання запланованого графіка проведення окремих заходів.

Завданням функції "організація" антикризового управління є також забезпечення необхідної пропорційності в антикризових перетвореннях, узгодженості в діях окремих фахівців і за окремими напрямами роботи. Важливу роль у виведенні підприємства зі стану кризи відіграє визначення питань вертикальної та горизонтальної координації персоналу підприємства під час реалізації плану антикризових дій, опанування ними сучасних методів і прийомів діагностики фінансового стану підприємства та його оздоровлення.

4) Функція "мотивація" забезпечує використання мотиваційних регуляторів суб'єктів антикризового процесу, персоналу та власників підприємства, яке опинилося в кризовому стані.