Інвестиційна політика держави щодо ви-пуску конкурентоспроможної продукції, за прикладом країн з розвинутою ринковою економікою, має бути побудована на базі першочергового інвестування перспектив-них технологій і виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження.

Оподаткування як засіб створення кон-курентоспроможної продукції повинне ма-ти сприятливий характер щодо підприєм-ницьких структур (які створюють і випус-кають конкурентоспроможну продукцію або розробляють відповідну технологію), зокрема, спрощення механізму створення і реєстрації підприємств.

Кредитна політика (від кого б не надхо-дили кредити) повинна мати пільговий ха-рактер щодо умов і строків кредитування як підприємств, що освоюють конкурентоспроможну продукцію, так і організацій, що створюють (розробля-ють) конкурентоспроможну продукцію.

Регулювання імпорту продукції перед-бачає введення або протекційних, або об-межувальних умов щодо продукції, яка ім-портується в Україну, щодо захисту віт-чизняних виробників. Однією з головних підойм регулювання імпорту є митна полі-тика стосовно нього.

Регламентація фінансового обліку має здійснюватися через регулювання складу витрат і фінансових результатів підпри-ємств, що випускають конкурентоспро-можну продукцію; через розробку систе-ми бухгалтерського обліку тощо.

До розробки всіх питань щодо забезпе-чення конкурентоспроможності продукції мають бути залучені спеціалісти різного фаху: з філософії, економічної теорії, конкретної економіки, техніки, організації виробництва (менеджменту), маркетингу, з математики, логіки, психології, юриспру-денції (права).

Оскільки Україна стала на шлях розвит-ку ринкової економіки порівняно недавно, то доцільно звернутися до досвіду захід-них країн у вирішенні цієї проблеми.

Бостонський університет (США) регу-лярно публікує результати опитувань під-приємців трьох регіонів світу (Європи, Північної Америки та Японії) стосовно пріоритетів у галузі забезпечення конку-рентоспроможності продукції. В усіх трьох регіонах склад пріоритетів не змі-нюється (всього їх 8), але їх важливість дещо відрізняється. Так, японські менед-жери найважливішими у політиці забезпе-чення конкурентоспроможності продукції вважають низьку ціну та гнучкість проекту-вання. Але слід пам'ятати, що Японія вже здобула репутацію країни — виробника товарів високої якості. Саме тому ТІ під-приємцям не треба витрачати багато зу-силь на забезпечення цієї важливої скла-дової конкурентоспроможності продукції Навпаки, проблема якості стала першо-черговою для американських та європей-ських менеджерів. Таке звернення до якості не випадкове, адже ринки «старого» та «нового» світу заполонені японськими товарами, що відзначаються високою якістю та відносно низькою ціною.

Наступні місця посідають пріоритети технічного рівня продукції та надійності доставки. Американці пояснюють свої втрати ринків збуту надмірними зусиллями у вирішенні проблем маркетингу, що негативно позначилося на процесах роз-витку і виготовлення нової продукції.

На нашу думку, українськім виробникам варто скористатися досвідом світового менеджменту для вирішення проблеми за-безпечення конкурентоспроможності про-дукції. Нами підготовлено методично-ор-ганізаційні основи забезпечення конкурен-тоспроможності продукції (товарів, пос-луг) українських підприємств, які включа-ють такі 12 пунктів:

1. Аналіз стану, виявлення і системати-зація основних факторів і умов, що визна-чають конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг) в умовах ринкової еконо-міки (групи, види, різновиди факторів).

2. Систематизація, вибір і обгрунтуван-ня перспективних напрямів розвитку ; вдосконалення законодавчих (правових) механізмів (гарантії, товарні знаки тощо).

3. Систематизація, вибір і обгрунтуванню перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення економічних механізмів (ціноутво рення, собівартість, норма і маса прибутку, економічна ефективність, стимулюван-ня, податкові, кредитні умови тощо).

4. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення науково-технічних механізмів (технічний рівень продукції, надійність, довговічність тощо).

5. Систематизація, вибір і обгрунтування нормативною та технічної бази (стандарти-зація, сертифікація, кодування і каталогі-зація продукції, техніко-економічна інфор-мація тощо).

6. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення організаційних механізмів (сер-вісне обслуговування, реклама тощо).

7. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення соціальних механізмів (індивіду-альні особливості покупців, безпека вико-ристання, екологічна безпека тощо).

8. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення психологічних механізмів (ди-зайн, упаковка тощо).

9. Систематизація, вибір і обґрунтування перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення комерційних механізмів (умови платежу, поставок, знижок, марка тощо).

10. Удосконалення і поширення систем управління якістю продукції (на базі між-народних стандартів) за рівнями, сферами, аспектами (факторами), стадіями «життє-вого циклу» продукції, об'єктами, елемен-тами формування якості продукції.

11. Створення і удосконалення системи підготовки спеціалістів із забезпечення конкурентоспроможності продукції (вища і середня спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів тощо).

12. Систематизація, вибір і обгрунтуван-ня напрямів формування системи захисту прав споживачів на законодавчій та сус-пільній основі (гарантії, інформація, взає-модія з організаціями захисту інтересів і прав споживачів тощо).

2.1.3 Забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства

Перехід до ринкової економіки, на шлях якого вже стала Україна, неможли-вий без забезпечення конкурентоспромож-ності продукції (товарів, послуг) її підпри-ємств, причому це стосується умов як зов-нішнього, так і внутрішнього ринків, коли одна з найвагоміших ознак — конкуренція, нарешті, стане його невід'ємною складо-вою.

Проблема підвищення конкурентоспро-можності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), ко-мерційний. І хоча всі еони становлять єди-ну систему забезпечення конкурентоспро-можності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з огляду на їх «вагомість».

Оскільки вирішення питань економічного аспекту є першочерговим, то ми пропону-ємо в його рамках розробити такі з них. По-перше, це питання загальних умов за-безпечення конкурентоспроможності продукції, по-друге, питання спеціальних умов підвищення (забезпечення) якості продук-ції як основного еректора 11 конкуренто-спроможності.

Отже, що стосується загальних умов за-безпечення конкурентоспроможності про-дукції, то головними з них є такі: 1) ці-нова політика щодо конкурентоспромож-ності продукції; 2) інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспро-можної продукції; 3) оподаткування під-приємств, що випускають конкурентоспро-можну продукцію;