Цінова політика у сфері забезпечення конкурентоспроможності продукції має базуватися на принципах державного регу-лювання цін на окремі види продукції (наприклад, заборона демпінгових цін, об-меження монопольних, державних, прей-скурантних і деяких інших ринкових цін). У цьому зв'язку на особливу увагу заслуго-вує система амортизаційних відрахувань, яка прямо впливає на ціноутворення, от-же, і на конкурентоспроможність продук-ції.

Інвестиційна політика держави щодо ви-пуску конкурентоспроможної продукції, за прикладом країн з розвинутою ринковою економікою, має бути побудована на базі першочергового інвестування перспектив-них технологій і виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження.

Оподаткування як засіб створення кон-курентоспроможної продукції повинне ма-ти сприятливий характер щодо підприєм-ницьких структур (які створюють і випус-кають конкурентоспроможну продукцію або розробляють відповідну технологію), зокрема, спрощення механізму створення і реєстрації підприємств.

Кредитна політика (від кого б не надхо-дили кредити) повинна мати пільговий ха-рактер щодо умов і строків кредитування як підприємств, що освоюють конкурентоспроможну продукцію, так і організацій, що створюють (розробля-ють) конкурентоспроможну продукцію.

Регулювання імпорту продукції перед-бачає введення або протекційних, або об-межувальних умов щодо продукції, яка ім-портується в Україну, щодо захисту віт-чизняних виробників. Однією з головних підойм регулювання імпорту є митна полі-тика стосовно нього.

Регламентація фінансового обліку має здійснюватися через регулювання складу витрат і фінансових результатів підпри-ємств, що випускають конкурентоспро-можну продукцію; через розробку систе-ми бухгалтерського обліку тощо.

Антимонопольна політика держави Для забезпечення конкурентоспроможності продукції може бути побудована на прик-ладі держав з розвинутою ринковою еко-номікою з урахуванням, по-перше, особ-ливостей розвитку народного господарства України, по-друге, його становища на да-ний час, тобто на перехідний період.

Щодо спеціальних умов підвищення (за-безпечення) якості як головного чинника конкурентоспроможності продукції, то го-ловними з них ми зважаємо такі. 1) ціноут-ворення залежно від якості продукції; 2) інноваційна політика; 3) інвестиційна полі-тика; 4) оподаткування; 5) кредитна політи-ка; 6) регулювання експорту; 7) валютне регулювання; 8) санкції за порушення ви-мог до якості.

Ціноутворення залежно від якості про-дукції має бути побудоване на норматив-них методах, які забезпечують зв'язок цін з технічним рівнем та якістю (споживчими властивостями) продукції, з прогнозовани-ми умовами морального старіння і ко-н'юнктури ринку. Такі ціни можуть бути реалізовані в рамках державного і ринко-вого регулювання цін.

Інноваційна політика у підвищенні (за-безпеченні) якості продукції повинна ма-ти цілеспрямований характер щодо дер-жавних програм з створення високоякіс-ної продукції (наприклад, розробка і впровадження комплексних систем управ-ління якістю продукції), держзамовлень тощо. Невід'ємними умовами формування результативної інноваційної політики є: лі-бералізація податкового і амортизаційно-го законодавства; створення соціальної ін-фраструктури, яка б включала формування єдиної інформаційної системи всередині країни; узгодженість інноваційної політи-ки з усіма видами державної економічної політики.

Інвестиційну політику щодо підвищення (забезпечення) якості продукції слід спря-мувати на розвиток різних форм інвести-цій у розробку, освоєння, виробництво, реалізацію і експлуатацію нової продукції підвищеної якості від інвестицій за ра-хунок держбюджету та широкого залучен-ня венчурного капіталу.

Оподаткування організацій та підприємств, які створюють і випускають нову продукцію підвищеної якості, повинне базуватися на пільгових умовах по відношенню до коштів, які направляються на реінвестування розробки і виробництва такої продукції.

Кредитна політика, спрямована на заохо-чення створення і випуску продукції під-вищеної якості, має передбачати регулю-вання з боку держави процентних ставок на кредити як державних, так і комерцій-них банківських установ.

Регулювання експорту продукції підви-щеної якості повинне передбачати вплив держави щодо податків на експортну про-дукцію (податок на додану вартість, акцизні збори тощо), її державне кредиту-вання та страхування.

Валютне регулювання (стосовно експор-ту) повинне впливати на вивізне мито за-лежно від якості експортованої продукції; ТІ сертифікації; направлення валюти на ос-воєння нової продукції.

Санкції за порушення вимог до якості продукції мають бути підтверджені відпо-відними законодавчими і нормативними актами (до речі, деякі з них вже розроб-лені), і контроль за додержанням цих актів має бути покладений на відповідні іс-нуючі або новостворювані державні та громадські органи.

До розробки всіх питань щодо забезпе-чення конкурентоспроможності продукції мають бути залучені спеціалісти різного фаху: з філософії, економічної теорії, конкретної економіки, техніки, організації виробництва (менеджменту), маркетингу, з математики, логіки, психології, юриспру-денції (права).

Оскільки Україна стала на шлях розвит-ку ринкової економіки порівняно недавно, то доцільно звернутися до досвіду захід-них країн у вирішенні цієї проблеми.

Бостонський університет (США) регу-лярно публікує результати опитувань під-приємців трьох регіонів світу (Європи, Північної Америки та Японії) стосовно пріоритетів у галузі забезпечення конку-рентоспроможності продукції. В усіх трьох регіонах склад пріоритетів не змі-нюється (всього їх 8), але їх важливість дещо відрізняється. Так, японські менед-жери найважливішими у політиці забезпе-чення конкурентоспроможності продукції вважають низьку ціну та гнучкість проекту-вання. Але слід пам'ятати, що Японія вже здобула репутацію країни — виробника товарів високої якості. Саме тому ТІ під-приємцям не треба витрачати багато зу-силь на забезпечення цієї важливої скла-дової конкурентоспроможності продукції Навпаки, проблема якості стала першо-черговою для американських та європей-ських менеджерів. Таке звернення до якості не випадкове, адже ринки «старого» та «нового» світу заполонені японськими товарами, що відзначаються високою якістю та відносно низькою ціною.

Наступні місця посідають пріоритети технічного рівня продукції та надійності доставки. Американці пояснюють свої втрати ринків збуту надмірними зусиллями у вирішенні проблем маркетингу, що негативно позначилося на процесах роз-витку і виготовлення нової продукції.

На нашу думку, українськім виробникам варто скористатися досвідом світового менеджменту для вирішення проблеми за-безпечення конкурентоспроможності про-дукції. Нами підготовлено методично-ор-ганізаційні основи забезпечення конкурен-тоспроможності продукції (товарів, пос-луг) українських підприємств, які включа-ють такі 12