Управлінські рішення: суть, види

Суть та види управлінських рішень.

Необхідність прийняття рішень.

Принцип Парето (співвідношення 80:20).

Встановлення пріоритетів за допомогою аналізу АБВ.

Прискорений аналіз за принципом Ейзенхауера.

Суть та види управлінських рішень

Жодна людина не може не пізнані па практиці процес прийняття рішень. Кожен іі пас протягом дни приймає їх десятки, а протягом життя - і тисячі. Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування. Для менеджера прийняття рішення - це постійна, досить відповідальна робота. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення.

У зв'язку з зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення. Рішення - це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Реалізація цілей будь-якої організації забез-печується шляхом прийняття і виконання численних рішень. Своєчасно прийняте науково обгрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішен-ня, яке прийняте із запізненням, знижує результативність прані колек-шву чи окремих виконавців.

Отже, за визначенням Хміля Ф.І. |115, с.40|:

У правлінські рішення — це сукупний результат творчого процесу (суб 'ск-апі) та dm колективу (об'єкта управління) <)ли вирішення конкретної ситуації, що виникла у ш язку і функціонуванням системи.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямо-вує в певне русло діяльність трудового колективу та викопує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством. ¦.

Процес розробки і прийняття рішень, як правило, охоплює ряд стадій: . * розробку і постановку мети;*

вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які приймаються;*

розгляд варіантів рішень, які приймаються;*

вибір і кінцеве формулювання рішення;*

прийняття рішення;*

доведення рішень до виконавців;*

контроль за виконанням рішень.

Тому під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. В кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. В більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основ-ний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що1 забезпечу-ють реальність управлінських завдань.

Управлінські рішення класифікують за такими ознаками:

За роллю в досягненні цілі організації: стратегічні і тактичні.

За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.

За результатами', вірогідні, детерміновані.

За ступенем жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.

За періодом дії: довгострокові, середиьострокові, короткострокові.

За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.

За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.

За об'єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.

За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парла-ментські.

За ступенем універсальності: загальні, спеціальні.

За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.

За наслідками: ризикові, безризикові.

За характером: творчі, стандартні.

Мсскоп М., Альберт М. і Хсдоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні й раціональні рішення.

Організаційні рішення - цс вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.

Організаційні рішення ділять на дві групи:

1) запрограмовані;

2) незапрограмовані.

Запрограмовані рішення — не такі рішення, що однозначно дикту-ються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стан-дарті і их дій: вимагають під керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незалрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, про-понують пестсіплартніяіїта вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення грунтуються на припущенні, що нону засновані на "шостому почутті" і на тому, ию вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком них рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються па аналогії з минулими успішними дія-ми. Вони приймаються "за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоро-вий глузд. Недоліками такого рішення є тс, що здоровий глузд зустрі-чається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які уже були.

Раціональні (аналітичні) рішення грунтуються на всесторонньому нау-ковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтер-нативні рішення цс такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні перед-бачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають* декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше, були відкинуті. Так формується принципово повий варіант.

Доктор економічних наук, професор Завадський Й.С. управлінські рішення класифікує за такими ознаками: І) за функціональними приз-наченнями — планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні; 2) за характером Дій -директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозволяючі, 3) за часом дії — стратегічні, технічні й оперативні;./}) за на-прямом впливу - внутрішні й зовнішні; 5) за способом прийняття — інди-відуальні й колективні; 6) за характером і змістом - творчі, прийняті за аналогією, прийняті.автоматично; 7) за ступенем повноти інформації — прийняті в умовах визначеності, невизначеності і ризику; S) за ступенем ефективності - оптимальні, раціональні; 9) за методами підготовки -креативні, евристичні, репродуктивні [38, с.332].

Рішення можна класифікувати також за об'єктами і суб'єктами управ-ління, соціальною значущістю цілей і завдань - залежно віл стадії процесу управління, на якій їх приймають, ступеня деталізації вказівок, що в них містяться, обов'язковості виконання, наявності кількісних і якісних харак-теристик та ін.

Класифікацію рішень слід розглядати як складовий логіко-пізнаваль-пий процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявити загальні.законо-

мірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, то орієнтує керів-ників у підготовці рішень, вибір кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.

Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно