2. Чи може ця альтернатива бути здійснена? Якщо альтернатива не може бути здійснена, вона повинна бути усунута.

3. Які'організаційні наслідки альтернатив? Як ми вже зрозуміли, ме-неджер повинен визначити, чи не створить ця альтернатива непотрібних проблем. А також визначити, як підлеглі та робітники будуть реагувати на дак{с рішення. Те, що альтернатива спірна, не виключає її. Але при оцінці' альтернатив можна довідатися про думку робітників. Менеджерам слід передбачити, який ефект альтернатива принесе й в інших сферах органі-зації.

5) Реалізація альтернативи

Вибір альтернативи передбачає її здійснення, тобто впровадження рішення в дію. Багато факторів задіяно в реалізацію рішення.

Оголошення альтернативи. Менеджер повідомляє рішення чітко і без сумніву. Якщо альтернатива цінна, вона буде підтримана.

Видача необхідних розпоряджень. Менеджер повинен обговорити обра-ну альтернативу з підлеглими і менеджерами, що мають відношення до виконання рішення. Розпорядження слід віддавати чітко, усі зміни ясно мотивувати.

Призначення специфічних завдань. Здійснення рішення припускає безліч доручень різним людям. Іноді такі доручення лише зовсім небагато відрізня-ються від тих, котрі керуючі дають щодня своїм підлеглим. Але іноді вони вимагають значних змін у звичайній роботі. Часом вони спричиняють нові доручення і нові завдання. У більшості випадків менеджери, що віддають нові доручення підлеглим, повинні пояснювати їхню причину.

Розподіл ресурсів. Реалізація рішення може потягнути новий пере-розподіл матеріальних і трудових ресурсів. Менеджер повинен усвідом-лювати те, що багато ресурсів можуть знадобитися ще на стадії створення різних альтернатив.

Спостереження за процесом реалізації рішення. Менеджеру необхідно знати, чи виконується рішення належним чином. Безліч гарних рішень несправедливо визнано поганими тільки через погану їхню реалізацію.

Прийняття рішень, що будуть слідувати за нинішніми. Здійснення рішен-ня часто вимагає прийняття наступних рішень, що будуть спрямовані на те, щоб здійснити перше найкраще. Але ухвала такого рішення може бути часі иною вирішення загальної проблеми, яка спрямованаяа успішну ре-алізацію рішення. Наприклад, менеджери можуть зштовхнутися з про-блемою реорганізації торгової системи фірми, щоб сконцентрувати зу-силля на якомусь певному ринку.

6) Оцінка результатів рішення

Після того, як рішення реалізоване, менеджери повинні оцінити ефек-тивність. Чи досягло рішення мсти? Чи вносить свою частку в збільшен-ня обсягу товарів? Чи було воно ефективне за витратами? Чи відкрило обрії зростання для фірми? Чи згодні підлеглі, що це продуктивне рішен-ня'.' Які труднощі зустрілися при здійсненні рішення?

Якщо рішення оцінене як неефективне, менеджер може зштовхнути-ся з вибором іншої альтернативи ми скласти новий список альтернатив.

Якщо рішення оцінене як ефективне, менеджер повинен перегляну і п елементи, то зробили його таким. Досвід прийняття і здійснення кожно-го рішення стає безцінною частиною управлінського досвіду. Він буде використаний повторно для прийняття рішень у майбутньому.

22.3. Методи і способи прийняття рішень

Моделювання

В останні роки теоретики і практики менеджменту здійснили ряд дос-ліджень, які спрямовані па зниження суб'єктивності процесу прийняття рішення і збільшення йоіо науковості. Кроки в прийнятті рішень допо-магають менеджеру бути більш систематичним, інструменти цього про-цесу допомагають йому бути більш раціональним. Розробляються такі інструменти, що використовують моделі рішень і різні математичні мето-ди.

Як уже відзначалося раніше, всі методи прийняття рішень"базуються на моделях. Моделі — це наукові інструменти. Модель — це зображення визначеного реального предмета чи ситуації. Іграшкові солдатики, роз-ставлені на столі, є моделлю реальних солдатів на йоді бою. Карта — це модель визначеної ділянки землі.

Моделі не можуть, та й не повинні зображувати всі дрібні деталі пред-мета чи ситуації. Передбачається, шо в моделях відображені найбільш істотні їхні риси. *

Шляхом виключення багатьох деталей, модель пропонує опрощений погляд на загальну дійсність. Ватаго деталей опускаються, тому що вони не є необхідними для прийняття дрібних рішень. Наприклад, портрет іде-альної кандидатури на посаду заводського контролера навряд чи буде містити такі деталі, як колір очей і волосся, вага, ріст. Ці деталі не є важли-

вими факторами. З іншого боку, вогні відіграли б більш значну роль, якби мова йшла, наприклад, про роботу актора. З цього випливає, що риси і деталі, які входять в модель, повинні відповідати меті, з якою вона ство-рюється. Одним із критеріїв успішної моделі є наявність прийнятного балансу реальних і абстрактних рис. Занадто велика кількість реальних деталей у моделі приведе до того, що вона буде відбивати і ті аспекти ре-альної ситуації, що'нас не цікавлять. Заііва кількість абстрактних рис зміщає фокус занадто далеко від конкретної ситуації.

Існують три типи моделей: описові, аналогові і символьні. Описова модель зображує предмет чи ситуацію, показуючи нам, як вони вигляда-ють. ГТьдібні моделі містять велику частку конкретних деталей і відносно малу частку абстракції.

Наприклад, архітектурна модель нового заводу є описовою моделлю. Подібний тип моделей відносно легко створити, але нелегко змінити. Важ-ко маніпулювати перемінними в описовій моделі, тому що її елементи досить конкретні. Вони створюються для зображення конкретної, при-ватної ситуації. Масштабна модель заводу — це масштабна модель конк-ретного заводу, і риси її не можуть бути використані для опису заводів узагалі.*

Аналогові моделі зображують предмети чи ситуації, заміняючи різні реальні елементи іншими, що відрізняються формою чи властивостями. Наприклад, озеро на карті зображується блакитним кольором. Зображен-ня грошового потоку компанії, на перший погляд схоже на вертикальну діаграму, теж є аналоговою моделлю. Цими моделями легше маніпулюва-ти, чим описовими, тому що в них більш високий рівень абстракції.

« Символьна моделі, показує різні властивості й елементи ситуації сим--волами. Прикладом такого типу моделей може служити математична мо-дель, у якій різні елементи ситуації виражаються у формі рівнянь. Сим-вольними моделями найбільш легко