По-п’яте, це – просто людина, що володіє високими знаннями і вмінням, рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру і у той же час розважливістю, спроможна бути у всіх відношеннях зразком для оточення [3, с.360].

У процесі управління керівник здійснює ряд конкретних функцій, середя яких: організація і планування ??? колективу і своєї власної роботи, розподіл завдань і інструктаж підлеглих, контроль за ними; підготовка і читання звітів; перевірка й оцінка результатів роботи; ознайомлення з усіма навиками у світі бізнесу, техніки і технології, викування і розглях нових ідей і пропозицій; вирішення питань, що виходять за межі компетенції підлеглих; знайомство з поточною кореспонденцією; відповіді на дзвінки і прийом відвідувачів; проведення зборів і представництво; заповнення форм звітностей; ведення переговорів; підвищення кваліфікації.

Всі ці роботи характеризуються: високою різноманітністю (до 200 видів дій у день), різноманітністю форм цих дій і місце їх здійснення, широкими контактами і комунікаціями усередині і поза фірмою, швидкою зміною подій, людей і дій.

Виконуючи свї повсякденні обов’язки, керівник спілкується з різними категоріями людей. Насамперед, це – партнери. Іноді вони можуть бути доволі неприємними, висувають безглузді вимоги і навіть погрожують, але в будь-якому випадку з ними потрібно поводитися чемно і коректно, ввічливо. Інша категорія людей, з якими доводиться спілкуватися, – керівники різного рангу. У розмовах з ними висловлюватись потрібно чітко і ???, дотримуватися тільки фактів, коротко викладати думки. Висувати якусь проблему, найкраще відразу ж запропонувати варіант її вирішення. З підлеглими спілкування повинно бути доброзичливим – від них, як відомо, залежить доля керівника. І нарешті, керівник постійно спілкується з колегами-керівниками інших підрозділів. Прямого валиву на них він чинити не може і тут значною мірою потрібно вміти вести переговори, торгуватися і переконувати.

У процесі спілкування керівнику необхідно виконувати з основні ролі.

По-перше, це роль координатора, що пов’язує одну групу людей з іншою і спрощує діалог між ними. Цю роль відіграє імідж і представництво у зовнішньому світі.

По-друге, це роль інформатора, що забезпечує прийом, передачу й опрацювання різних видів інформації. Цю роль може відігравати контролер, що стежить за роботою підлеглих і порівнює її з поставленими цілями. Її може взяти на себе розповсюджувач ідей, що в курсі усіх змін, які впливають на роботу співробітників, і інформує їх про це та роз’яснює політику форми, установи. Це й представник, що роз’яснює значення і характер проблем іншим підрозділам або партнерам.

По-третє, це роль, пов’язана з прийняттям рішень. Її відіграє службовець, який шукає нові шляхи досягення цілей і бере на себе всю відповідальність за ризик, пов’язаний з ними.

Важливе значення має вміння керівника, службовця виступити з промовою. Американський іміджеолог Ліліан Браун з цього приводу дає наступні поради:

Ви повинні знати наперед де Ви будете виступати;

Ви повинні звернути увагу на особливості приміщення, висоту трибун і регулювання висоти мікрофона, освітлення;

Ви повинні знати, хто буде Вас слухати і який ступінь їх підготовки і компетентності;

Ваша інформація має бути точною, логічною і послідовною;

Строго дотримуйтесь теми виступу;

Звертайте особливу увагу на правильність граматики і вимову імен, іноземних і інших важких слів;

Завжди майте на увазі інтереси ваших слухачів;

Дивіться людям в очі, старайтесь зрозуміти їх сприйняття [1, с.121-134].

Під час виступу чи спілкування з відвідувачами, колегами, начальством не рекомендується:

бути насупленим, згорбленим, непривітним;

нервово терти руки;

дивитися на стіни чи стелю;

малювати різні фігурки, щось ламати чи м’яти;

ритмічно постукувати чи качати ногою;

поправляти зачіску, робити манікюр чи педикюр;

позіхати, жувати резинку чи власну нижню губу;

гризти нігті;

чіхатися, дряпати себе за руку;

дивитися спідлоба;

ігнорувати присутність осіб [1, с.159].

Доволі часто держслужбовцям доводиться брати участь у прес-конференціях, ???, дебатах, телеконференціях, дискусіях, давати інтерв’ю для газети, журнала, телебачення чи радіо. Тому дуже важливо йому:

вміти спілкуватися з журналістами;

бути в курсі подій економічного, політичного, культурного, духовнгго і спортивного життя;

вміти працювати з прес-релізами;

мати хороші комунікативні навички;

завжди мати власну позицію і власну точку зору на ті чи інші явища, подій, процеси;

навчитися добре виглядати і говорити в камеру.

На нашу думку, в основі іміджу державного службовця має бути висока самооцінка і впевненість у собі, високі морально-етичні і поліфтичні якості, почуття міри та здатність до змін, саморозвитку і самовдосконалення. При цьому кожен держслужбовець не повинен забувати про мудрі слова А.Маслоу: „Людина повинна бути тим, ким вона може бути і вона повинна відповідати своїй внутрішній природі”.

Розділ ІІ. Методи формування позитивного іміджу.

Зрозуміла і досить поширена ідея пор те, що талановитий кожний, тільки не всім вдається зросуміти і використовувати належним чином свій головний талант. Для цього потрібно мати позитивний імідж. Позитивний імідж можна формувати і навіть розвивати.

Особливо гостра необхідність формування іміджу у студентів останніх курсів і випускників вузів. Їм життєво потрібна фахова орієнтація, що по-новому, на сучасному рівні допомогла б молодій людині, у виборі або корекції його професійного шляху. Змінюється життя, змінюється ситуація на ринку праці, розвивається сама людина. Це й потребує від молоді нових, осмислених підходів до визначеня кар’єрних планів. Не менш гостро ця проблема стоїть і перед держслужбовцями. Адже їм потрібно навчитися розставатися з своїм, ??? непотрібним багажем трудового досвіду, набувати нові уміння і навички.

Існують сторіччями відпрацьвані технології:

як досягти успіху;

як набути впевненості в собі;

як продуктивно мислити;

як розвивати свої кращі якості;

як стати адекватним реальному життю.

Можна в це не вірити, але воно –