«Відмова від власних вимог». Одна із сторін висуває пропозицію, яку вона розглядає як непридатну для свого партнера, з тим, щоб потім звинуватити партнера в небажанні досягти певної домовленості. Та партнер приймає з різних причин пропозицію. Той же, хто вніс пропозицію, в такому випадку змушений її зняти.

«Вимога». Суть в тому що одна із сторін висуває вимогу, небажану для протилежної сторони та байдужу для себе, з метою одержати поступку в обмін на те, що цю вимогу буде знято.

«Ультиматум чи останнє слово». Суть цього прийому: або ви приймаєте нашу пропозицію, або ми йдемо з переговорів.

«Висунення вимог по зростаючій». Якщо ви бачите, що партнер погоджується з пропозиціями, що вносяться, ви висуваєте все нові й нові пропозиції.

«Подвійне тлумачення». Суть даного тактичного прийому: сторони в результаті переговорів виробили певний документ;, при цьому одна із сторін «заклала» у формулювання подвійний зміст для того, щоб потім трактувати угоду в своїх інтересах.

«Повернення до дискусії». Цей прийом може використовуватися з метою уникнути підписання домовленостей. Але можливий інший зміст цього прийому: якщо одному з учасників переговорів якісь питання залишились незрозумілими, неясними, він знову пропонує повернутися до дискусії.

Переговорна практика, безумовно, має й інші тактичні прийоми, вибір яких багато в чому залежить від учасників переговорів, від індивідуальних особливостей тієї чи іншої особистості, що бере участі у переговорному процесі. Знання таких індивідуальних особливостей дозволить полегшити процес спілкування і взаємодії

Американський стиль ділового спілкування. При веденні переговорів американці самостійні, ініціативні. Для них властивими є енергійність, відкритість, їм більш імпонує не надто офіційна атмосфера ділового спілкування. Національно-психологічними особливостями у американців є їх діловитість і практичність у вирішенні проблем, що обговорюються. Діловитість по-американськи - це організованість, чіткість, детальне знання справи, вміння знаходити найбільш раціональні рішення. Практичність американців - це вміння із переговорів одержувати вигоду. Вони самовпевнені, їм властива завищена самооцінка своїх сил і можливостей, що іноді є причиною егоцентризму на переговорах: при веденні переговорів їх партнер повинен керуватися тими ж правилами, що і вони. Це може викликати непорозуміння зі сторони інших учасників ділової бесіди.

Американці гнучкі у сприйманні та оцінці того, що відбувається на переговорах: вони швидко оцінюють ситуацію, легко орієнтуються в навколишньому середовищі, їм властивий гумор, хороший настрій. Американський стиль ділового спілкування характеризується професіоналізмом. Делегація формується таким чином, що всі її учасники були обізнані, компетентні в тих питаннях, які винесені на обговорення. Вони доволі настирливо намагаються реалізувати свої цілі на переговорах, надмірно турбуються про власну вигоду. Важливе значення надають висвітленню переговорів в пресі та по телебаченню.

Англійський стиль ділового спілкування. На переговорах англійці поводять себе привітно, порядно, без натяку на фаміль-ярність. Дослідники /В Крисько, Е. Саракуєв/ звертають увагу на парадокси англійського характеру - дивне поєднання конформізму та індивідуалізму, ексцентричності й логічності, привітності й замкненості, відчуженості й співчутливості, простоти й снобізму. Стверджується, що однією з рис національної психології англійці є високий практицизм, який проявляється у всьому, в тому числі й у спілкуванні. Отже, будь-які переговори вони розглядають з точки зору практичного застосування їх конкретних результатів. Англійці вважають, що в залежності від позиції партнера на самих переговорах може бути знайдене найкраще рішення. Саме тому до питань підготовчого етапу переговорів вони підходять прагматично. Водночас вони гнучкі й з задоволенням відповідають на ініціативу протилежної сторони.

Англійці спокійні, врівноважені, холоднокровні на переговорах, але не байдужі, не бездіяльні, вони просто уникають гострих кутів. Разом з тим, як відмічають дослідники, потрібно навчитися бачити за зовнішньою стриманістю їх емоційність та душевне сприйняття навколишнього світу. Не зважаючи на некомунікабельність англійців, вони не індивідуалісти. В групі вони практичні, конкретні, дієві. В їхньому житті особливу роль відіграють традиції. Саме тому в них виробилася тверда звичка вирішувати будь-які справи, в тому числі й ті, що пов'язані із спілкуванням, згідно з традиціями. В дослідженнях вчених можна знайти таке твердження: "Якщо американець, - раб стандарту, то англієць - раб своїх традицій".

Японський стиль ділового спілкування. Серед особливостей національної психології японців, які впливають на ділову бесіду, слід в першу чергу відмітити наступні: підкорення слабкого сильному, повага до традицій, поклоніння перед авторитетом, конформізм, внутрішня самодисципліна, стійкість до труднощів розуміння гордості та гідності як стимулів людської поведінки, почуття колективізм), почуття етнічної винятковості з стійкість соціальних зв'язків, відносна свобода у виборі засобів і способів досягнення мети на переговорах, яка поєднується Із заохоченням будь-якого їх вдосконалення в порівнянні з традиційними методами або способами вирішення проблеми.

Названі риси по-різному впливають на хід ведення переговори. Дослідники відмічають, що коли японці бачать, бо партнер робить їм великі поступки, вони, як правило, можуть відповісти тим самим. На переговорах з більш слабким партнером японці, можуть застосовувати погрози. Особливості національної культури, системи виховання, повага до традицій накладають свій відбиток на процес спілкування. Відома традиційна японська посмішка при спілкуванні. Стверджується, що таким чином японець заохочує до взаємодії, висловлює зацікавленість змістом розмови, водночас, захищає свою ауру, своє «Я» від зовнішнього подразнення. При розмові японець стримує свої амбіції, проявляє ввічливість, він намагається не допускати категоричних формулювань, висловлювань. Японці кажуть: «Мені здається, що...», а не «Я вважаю, що...». В повсякденному житті японець каже «Чи не встанете ви...», а не «Будь-ласка встаньте.. .».Перша форма звернення, на думку японців, не має характеру примусу, вона залишає свободу вибору. При бесіді японці дивляться