2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їхня сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Позикові кошти для підпрємста становлять 215 т.цн. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = /Позиковий капітал (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620 + рядок 630 ф. № 1)] / [Активи підприємства (рядок 080 + рядок 260 + рядок 270 ф. №1) ].

Чим нижче цей показник, тим менше заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

З приводу притягнення позикових коштів у закордонній практиці існує різноманітні, часом суперечливі, точки зору.

Так, на Заході поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути достатньо великою - 0,6 (або 60%). Навпроти, багатьом японським компаніям властиво прагнення до збільшення частки позикового капіталу - до 80%.

Такий підхід до співвідношення власного і позикового капіталу можна пояснити різноманітною природою інвестиційних потоків.

У США основний потік інвестицій надходить від населення, у Японії - від банків. Тому для японської компанії високе значення коефіцієнта концентрації позикового капіталу свідчить про високий ступінь довіри до корпорації з боку банків, про її фінансову надійність. Навпроти, низьке значення цього коефіцієнта свідчить про нездатність одержати кредити в банку, що є визначеним застереженням інвесторам і кредиторам.

3. Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного (інша назва цього коефіцієнта - коефіцієнт важеля). Як і перераховані вище показники, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової усталеності підприємства. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного = [Позиковий капітал (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620 + рядок 630 ф. № 1)]/ [Власний капітал (рядок 380 ф. МЩ).

Коефіцієнт має просту інтерпретацію: його значення, рівне 1,1 означає, що на кожну 1 гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 1 гривня 10 копійок позикових. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової усталеності.

4. Коефіцієнт заможності по кредитах (інша назва - коефіцієнт покриття відсотка). З його поміччю оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів. Розраховується розподілом суми прибутку до оподатковування і витрат на сплату відсотків на розмір витрат на сплату відсотків.

Прибуток до оподаткування становить 29 т.цн., а витрати на виплату відсотків 33 т.цн.

Коефіцієнт заможності по кредитах = прибуток до оподатковування (рядок 170 ф. №2) + Витрати на виплату відсотків (рядок 140 ф. №2)]/ [Витрати на виплату відсотків (рядок 140 ф. №2)].

Зменшення значення коефіцієнта в порівнянні з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду, свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

На практиці використовується спеціальний (тестовий) показник оцінки погрози банкрутства - індекс Альтмана (Z- тест). Індекс Альтмана (показник можливості банкрутства) являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному виді показник можливості банкрутства (індекс кредитоспроможності) (Z) оцінюється за такою формулою:

Z = 3,3К1 + 1,0К2 + 0,6КЗ + 1,4К4 + 1,2К5.

Де показники К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються за такими алгоритмами: К1 = [Прибуток до виплати відсотків і податків (ф. №2, рядок 170)] / [Середньорічна сума активів (ф. №1, рядок 280)]; (показник рентабельності активів, яких розраховано на підставі прибутку);

K2 = [Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ф. №2, рядок 035)] / [ Середньорічна сума активів (ф. №1, рядок 280)]; (показник віддачі від активів);

К3 = [Статутний капітал (ф.№1, рядок 300) + Додатковий капітал (ф.№1, рядок 320) ]/ [Поточні зобов'язання (ф. №1, рядок 620)]; (показник покриття по ринковій вартості власного капіталу);

К4 = [Нерозподілений прибуток (ф. №1, рядок 350)] / Середньорічна вартість оборотних активів [( Оборотні активи (рядок 260) + Витрати майбутніх періодів (рядок 270) ] : 2 (показник рентабельності активів, який розраховано на підставі нерозподіленого прибутку);

К5 = [ ( Оборотні активи (рядок 260) + Витрати майбутніх періодів (рядок 270) ] / Сума активів (ф. №1, рядок 280)]; (показник частки оборотних активів у сукупній вартості активів).

Отже z=3,3*0,2+1*0,7+0,6*1,1+1,4*0,4+0=2,5.

Ця модель розроблена в 1966 р. для оцінки можливості банкрутства корпорацій США. Можливість банкрутства оцінюється в залежності від значення індексу, що обчисляється за реальними даними підприємства. Показник можливості банкрутства розроблений на основі даних статистичних досліджень і дає можливість оцінити фінансове положення підприємства за таким критерієм:*

якщо значення даного показника менше 1,81 - можливість банкрутства дуже висока або фактично банкрутство вже наступило;*

якщо значення менше 2,657 - можливість банкрутства існує;*

якщо значення більш 2,657 - положення підприємства гарне і ймовірний успіх;*

якщо значення показника більш 2,99 - підприємство працює успішно.

Для ПП “Рітас” даний показник індекс Альтмана становить 2,5, це означає, що можливість банкрутства існує.

Ліквідність і платоспроможність, безумовно, керовані. Можна визначити чинники відновлення платоспроможності. З алгоритму розрахунку показників ліквідності очевидно, що їхній ріст у динаміці може бути досягнутий або за рахунок скорочення кредиторської заборгованості, або за рахунок випередженого росту оборотних коштів (поточних активів). З балансових співвідношень зрозуміло, що саме по собі зменшення кредиторської заборгованості неможливо - воно завжди супроводжується еквівалентним скороченням поточних активів. Тому прийнятним єдиним засобом відновлення платоспроможності є нарощування поточних активів за рахунок результатів господарської діяльності з одночасним збільшенням пасивної статті «Прибуток». Таким чином,