вищий рівень абстракції стра-тега, тим чіткіше визначаються зв'язки. Спроможність рухатися від конкретного до абстрактного й у зворотному напрямі — важлива умова компетентності в питаннях стратегії. Використовуючи цю спроможність при виробленні стратегії, можна виявити необхідність і можливість змін у діях компанії.
Друга риса — спроможність вчасно визначити необхідність здійснення змін. Зміни в компанії зараз відбуваються набагато інтен-сивніше, ніж раніше. Для того щоб визначити необхідність змін, потрібні певні інтелектуальні умови: по-перше, готовність реагувати на тенденції, котрі формуються під впливом відомих факторів у певній галузі; по-друге, інтелект і творча жилка мають налаштовувати менеджера-підприємця до готовності діяти в непередбачених обставинах і пошуку можливостей підвищення конкурентоспроможності фірми.
Третя — спроможність розробляти стратегію змін. Визначення, формулювання стратегії — це складний інтелектуальний творчий процес, системний пошук прийнятного варіанта конкретних дій.
Четверта риса передбачає спроможність використовувати в ході змін надійні методи. Знання складових стратегічного управління і традиційних підходів до питань стратегії можуть бути дійовою підмо-гою грамотному менеджеру.
П'ята риса полягає в спроможності втілювати стратегію в життя. Усі розумові й творчі зусилля, що вкладаються в розробку стратегії, можуть виявитися марною тратою часу, якщо ідеї, концепції підприєм-ницьких дій не буде реалізовано. Стратегічне управління на під-приємстві здійснюється менеджментом усіх рівнів.
Стратегічне управління є фундаментом загального підходу до управління підприємством в цілому. До основних понять стратегічного управління належать: цілі, стратегії, плани, які містяться у працях [7].
Довгострокові цілі необхідні для:
1. Планування виробничих показників на 5 та більше років уперед;
2. Розробки управлінських рішень, спрямованих на пер-спективу.
Короткострокові цілі - спрямовують напрямки діяльно-сті організації на отримання певних результатів найближчим часом.
Відомі фахівці стратегічного управління А. А. Томпсон та А. Дж. Стрікленд вважають, що визначення цілей необ-хідно для встановлення певного результату, який менедже-ри вважають найбільш важливими для досягнення успіху ор-ганізації. На їх думку, найбільш важливими для досягнення успіху є цілі стратегічні та фінансові. Фінансові цілі - цілі, яких організація має досягти у фінансовій сфері. Стратегіч-ні цілі необхідно фокусувати на конкуренції та створенні сильних конкурентних позицій у будь-якій сфері діяльнос-ті.
У процесі визначення цілей постає проблема вибору серед них пріоритетних. Хоча і фінансовим, і стратегічним належить найвищий пріоритет (досягнення ключових результатів), тру-днощі виникають тоді, коли необхідно зробити вибір між дія-ми, спрямованими на підвищення короткострокових фінансо-вих показників та зусиллями щодо зміцнення положення фір-ми у довгостроковій перспективі.
Розробка планів забезпечення досягнення цілей є функці-єю реалізації стратегії.
Поняття «стратегія» увійшло до управлінських термінів у 50-х роках, коли проблема своєчасної реакції на раптові змі-ни у зовнішньому середовищі набули важливого значення. Спочатку це поняття було незрозумілим. Словники не допо-магали, бо наслідували застарілі традиції, коли слово «стратегія» застосовувалось виключно у військовій практиці і ви-значалось як «наука та мистецтво розгорнення військ до бою». В ті часи багато керівників компаніями та вчених ставили під сумнів корисність нового поняття: на їх очах протягом півсторіччя американська промисловість чудово розвивалась в умовах відсутності будь-яких «стратегій». Отже, поставало запитання: «Навіщо раптом вони стали потрібні і яка від них користь фірмі?»
Інтерес до чітко сформульованої стратегії з'явився відно-сно недавно. Проте історія підприємництва має чимало при-кладів спеціальної підготовки стратегій та їх вдалої реаліза-ції. Наприклад, вдалий перехід фірми «Дюпон» від виробни-цтва вибухівки до хімічної індустрії. Наступного значного ус-піху досяг Г. Форд, коли зосередив зусилля фірми на випуску моделі «Т» для задоволення потреб зростаючого масового ри-нку (хоча його стратегія вертикальної інтеграції закінчилась провалом). Ще один приклад вдалого рішення, більш близь-кий до наших часів, - критерій фірми «Ройял Літтл», згідно з яким було створено фірму нового типу, так званий конгломе-рат. Або далекоглядне рішення фірми «Сієрс енд Робек» про переведення мережі магазинів у приміські райони...
Наведемо основні підходи до визначення поняття «стратегія».
1. Стратегія - це низка цілеспрямованих рішень, які визна-чають та розкривають цілі компанії; приводять до роз-робки принципових планів та політик організації, що на-правлені на досягнення цілей; визначають рамки ділової активності компанії та тип людської та економічної ор-ганізації; визначають природу економічного та нееконо-мічного вкладу, який компанія намагається зробити зад-ля своїх власників, працівників, клієнтів та громадсько-сті (К. Андрюс).
2. 5Р - plan (план) - свідомо вибрана послідовність дій; ріоу (хитрість) - «маневр» з метою обійти конкурента; position (позиція) - місцезнаходження в середовищі; perspective (світогляд) - особистий спосіб світосприйняття; preference (перевага) - створення конкурентної переваги [96].
3. Стратегія - це спосіб поведінки або план, який інтегрує основні цілі підприємства, норми та дії в єдине ціле, допо-магає направляти та розміщувати ресурси унікальним і неповторним чином, який заснований на-відносних вну-трішніх перевагах та недоліках підприємства, очікуваних змінах в оточенні та пов'язаних з ними діями конкурен-тів (Дж. Б. Куїн).
4. План управління підприємством, спрямований на закріплення її позиції, задоволення потреб та досягнення визначе-них цілей.
5. Дії та підходи управлінського персоналу щодо досяг-нення встановлених показників діяльності.
6. Комбінація із запланованих дій та швидких рішень сто-совно адаптації до нових досягнень та нової диспозиції на полі конкурентної боротьби.
7 Встановлення основних довгострокових цілей та намірів підприємства, а також напряму дій і ресурсів, які необхідні для досягнення цих цілей (А. Чандлер).
8. Набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності (Г. Ансофф).
9. Узагальнена модель дій, які необхідні для досягнення встановлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів підприємства (Б. Карлоф).
10. Комплексний план, сформований для здійснення місії підприємства та досягнення її цілей (А. Мескон).
Стратегія - це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований