Стратегію відрізняють довгостроковість та впровадження інновацій (нововведень). Основне завдання, яке вирішує стра-тегія діяльності фірми - забезпечення впровадження іннова-цій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та пе-редбачення майбутніх змін у діяльності.

Стратегія підприємства постій но розвивається. Не завжди вда-ється продумати заздалегідь усе до дрібниць і потім довгий час жити без змін.

Завжди знаходиться щось нове, на що треба реагувати, і в результаті цього відкриваються нові стратегічні ніші. Процес удосконалення стратегії безкінечний. Стратегія підприємства завжди повинна сполучати в собі заплановану і продуману лінію по-ведінки, а також можливість реагування на все незаплановане нове.

Розрізняють наступні види стратегій:

¦ загальні для всього підприємства в цілому;

¦ загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямами;

Стратегія - це багатогранне та дуже ефективне для діяль-ності підприємства творіння, яке, між іншим, не є панацеєю від всіх негараздів підприємства. Тому дуже важливо чітко визначи-ти, чого саме не треба очікувати від стратегії.

Чого не дає стратегія:

негайного результату;

100% передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточному періоді прийняття «винятково правильних рішень»;

продажу товарів у запланованих обсягах;

забезпечення необхідними за кількісними та якісними характеристиками ресурсами за низькими цінами і саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначені;

100% виконання всіх стратегічних настанов;

визначення стандартного переліку дій та етапів розроб-ки стратегії для всіх без винятку суб'єктів господарської діяльності;

обов'язкового виживання організації в довгостроковій перспективі (відсутність стратегії зменшує імовірність виживання організації взагалі)

Практика процвітаючих підприємств доводить, що розроб-ка стратегій, як правило, завершується формуванням більш або менш обґрунтованих планів, що мають складну внутрішню структуру, тобто на підприємстві завжди відбувається процес планування, однак ступінь його розвиненості визначається осо-бливостями самої підприємства.

Планування - необхідна передумова успішної реаліза-ції будь-якого ділового починання підприємства. Як загальна функція управління, планування є процесом підготовки на перспективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бу-ти зроблено. Планування є інструментом, який допомагає в процесі прийняття управлінських рішень. Його ціль по-лягає в забезпеченні нововведень та змін у достатньому об-сязі, щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому се-редовищі.

Головні задачі при виборі напряму розвитку підприємства, розробка стратегічного бачення й місії підприємства, установлення цілей і вибір стратегії. Вони визначають напрям підприємства коротко- і довгострокові цілі, а також ті кроки й дії, з яких починатимуться досягнення наміченого. Усе це разом складає стратегічний плани. У деяких компаніям, осо-бливо значних корпораціях, документ, що містить стратегі-чний план на наступний рік, готується і поширюється серед менеджерів і персоналу (хоча деякі положення можуть бути опущені або подані загально, щоб не висвічувати деякі кроки до того, як вони будуть зроблені. В інших підприємствах стратегічний план не обговорюється з персоналом та існує ли-ше у вигляді узгоджених думок менеджерів що робити. Ор-ганізаційні цілі - частина стратегічного плану, що найчасті-ше докладно розшифровується й доводиться до відома пра-цівників і менеджерів.

Проте річні стратегічні плани не можуть передбачити усі стратегічні події, що матимуть місце в найближчий рік. Не-сподівані можливості або погрози, нові пропозиції тощо зму-шують менеджерів змінювати сплановане, вживати позапла-нових заходів. Не можна відкладати зміни стратегії доти, доки не настане час працювати над стратегічним планом.

Стратегічні плани, ухвалені із запізненням і вчасно не скориговані, не мають глибини змісту. Ті менеджери, що обме-жують прийняття стратегічних рішень регулярним плану-ванням (коли неможливо уникнути підготування плану), не-правильно уявляють свій обов'язок із прийняття управлін-ських рішень.

Планування в сучасних умовах господарювання - це про-цес, за якого збігаються інтелектуальні, інтуїтивні та раці-оналістичні прийоми, що дозволяють поєднати формаль-ний та неформальний аспекти управління, аби забезпечи-ти впорядкованість заходів щодо реалізації стратегій для досягнення поставлених цілей. Згідно з функціональним підходом до управління планування, що є основною його функцією, треба визначити змістовно та організаційно, за-лежно від умов функціонування підприємства та поглядів ке-рівників на місце, роль та значення цієї функції для розви-тку підприємства.

Розробка планів як специфічного виду діяльності - це по-слідовний ітераційний процес, що складається з кількох взає-мопов'язаних етапів:

встановлення цілей;

визначення стратегій («стратегічного набору») та захо-дів щодо їхньої реалізації;

передбачення послідовності дій у межах досить трива-лого часу та закріплення її у планах, проектах і програ-мах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;

організація виконання планових завдань;

облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Процес стратегічного планування посідає центральне міс-це в системі стратегічного управління. Більшість західних і схі-дних фірм використовує стратегічне планування для того, щоб зміцнити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та всередині підприємства.

Період (часові характеристики) стратегічного планування залежить від специфіки підприємства, галузевої приналежності, рівня невизначеності та динамічності середовища. Так, в різ-них галузях заміна технологічних процесів та оновлення про-дукції здійснюється за певних проміжків часу; їх, як правило, і враховують, визначаючи періоди, на які розробляються стра-тегічні плани.

Збільшення «часового горизонту» не підвищує ефективність планів. Одним із факторів (особливо для малих підприємств) підвищення якості планів є збільшення частоти планування (за рахунок корекції"), вдосконалення змісту, що впливає суттєві-ше, ніж подовжений період.

Необхідність визначення періоду стратегічного плануван-ня, коригування або перегляду стратегій залежить від конкре-тних умов. Вони визначають також деталізацію стратегічних планів.

Зміст стратегічних планів інтерпретується в системах від-повідних абсолютних і відносних показників, різноваріантні розрахунки яких дають можливість приймати рішення щодо вибору того чи іншого варіанта розвитку підприємства. Для кож-ного з планів (розділів стратегічного плану) характерні специ-фічні