перспективі і прибутковості підприємств, у які вкладені засоби. Материнські підприємства можуть допомогти дочірнім фірмам бути більш успішними, фінансу-ючи додаткові потужності і заходи щодо підвищення ефектив-ності виробництва, надаючи відсутні управлінські технології і ноу-хау, набуваючи іншу компанію, що діє в тій самій галузі і об'єднує два напрями в один, більш ефективний, і/або набува-ючи компанію, що вже має сильні позиції на ринку. Загальний план управління диверсифікованою компанією зазвичай міс-тить у собі орієнтацію на стратегію швидкого росту більшості найперспективніших підприємств, забезпечення нормального функціонування основних сфер діяльності, проведення захо-дів щодо підтримки і відновлення ділової активності на низько прибуткових, але перспективних напрямах, відмова від не-привабливих або не відповідних довгостроковим планам кор-порації сфер бізнесу.
3. Знаходження шляхів отримання синергічного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і перетворен-ня його в конкурентну перевагу. Розширяючи свою діяльність у бізнес із схожими технологіями, аналогічним характером роботи і каналами збуту, тими самими покупцями або інши-ми схожими умовами, компанія досягає переваги перед фір-мою, що переходить на абсолютно нову для неї діяльність у незв'язаних галузях. За родинної диверсифікації компанія має можливість здійснювати передачу навичок досвіду, спі-льно використовувати потужності, тим самим знижуючи за-гальні витрати, підвищуючи конкурентоздатність деяких ви-робів компанії, поліпшуючи можливості визначених підроз-ділів, що можуть забезпечити конкурентну перевагу. Чим си-льніший зв'язок між різноманітними напрямами діяльності компанії, тим більша можливість для спільних зусиль і досягнення конкурентних переваг. Звичайно, пов'язану ди-версифікацію привабливою роблять спільні зусилля, що до-зволяє досягти результатів роботи (синергічної стратегічної відповідності серед родинних господарських підрозділів), які недосяжні за незалежної роботи кожного підрозділу. Та-кий аспект стратегії, як формула «2+2=5», ще раз доводить, що пов'язана диверсифікація є дуже ефективним засобом поліпшення показників роботи підприємства і, отже, підвищен-ня прибутків акціонерів.
4. Створення інвестиційних пріоритетів і переливання ресурсів підприємства в найбільш перспективні області. Різно-манітні сфери діяльності диверсифікованого підприємства відрізня-ються одна від одної з погляду інвестування додаткових засо-бів. Керівнику підприємства необхідно ранжирувати принадність інвестування в різноманітні сфери діяльності для розподілу засобів у найбільш перспективні напрями. Корпоративна стратегія може охоплювати найрізноманітніші господарські підрозділи, наприклад, що постійно мають низький прибуток або знаходяться в непривабливих галузях.
Корпоративна стратегія створюється керівниками вищої лан-ки. Вони несуть головну відповідальність за аналіз повідом-лень і рекомендацій, що надходять від керівників більш низь-кої ланки управління. Керівники ключових виробництв також можуть брати участь у розробці стратегії підприємства, особливо якщо це стосується очолюваного ними виробництва. Найваж-ливіші стратегічні рішення розглядаються і приймаються Ра-дою директорів корпорації.
Ділова стратегія. Терміном «бізнес-стратегія» дозначають план управління окремою сферою діяльності підприємства. Бізнес-стратегія складається з ряду підходів і напрямів, розроблюва-них керівництвом з метою досягнення найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності.
Ділова стратегія концентрується на діях і підходах, що по-в'язані з управлінням, спрямованим на забезпечення успішної діяльності в одній специфічній сфері бізнесу. Сутність ділової стратегії полягає в тому, щоб показати, як завоювати сильні довгострокові конкурентні позиції.
Ділова стратегія націлена на встановлення і зміцнення до-вгострокової конкурентоспроможної позиції на ринку. Для досягнення цієї мети ділова стратегія розробляється з таких основних напрямів:
1. Реагування на зміни, що відбуваються в даній галузі, в економіці в цілому, у політиці та інших значимих сферах.
2. Розробка конкурентоспроможних заходів і дій, ринко-вих підходів, що можуть дати тривку перевагу перед конку-рентами.
3. Об'єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів.
4. Вирішення конкретних стратегічних проблем, актуаль-них на даний момент.
Різниця між сильною і слабкою діловою стратегією поля-гає в умінні розробляти заходи, спроможні забезпечити солід? ну конкурентну перевагу. Володіючи такою перевагою, підприємства може розраховувати на більш високий рівень прибутковос-ті, ніж усередньому по галузі, і на свій успіх. Без такої перева-ги підприємства ризикує програти сильнішим конкурентам і зали-шитися на другорядних позиціях. Розробка ділової стратегії. що дає тривку конкурентну перевагу, має три грані:
1) вирішення питання, де підприємство має найбільші шанси ви-грати конкурентну боротьбу;
2) розробка характеристик запропонованої продукції, які спроможні залучити покупця і виокремити підприємства серед ін-ших;
3) нейтралізація конкурентних заходів супротивників. Стратегія конкуренції, як правило, буває атакуючою одночас-но й оборонною - деякі дії можуть бути прямим наступом на ринкові позиції конкурентів або, з іншого боку, спробою ней-тралізувати нові методи конкурентної боротьби.
Трьома основними конкурентними підходами при розробці ділової стратегії є наступні :
1) прагнення стати виробником із низькими витратами (тим самим прагнути одержати конкурентну перевагу, основану на витратах);
2) досягнення диференціації, основаної на таких перевагах, як якість, показники роботи, обслуговування, стиль, техноло-гічна перевага, незвичайно висока цінність;
3) концентрація уваги на невеличкій ніші на ринку шляхом якіснішого виконання роботи порівняно з конкурентами і за-доволення специфічних потреб покупців.
Стратегічні дії необхідні для кожної функціональної сфери діяльності, щоб підтримати конкурентоздатність підприємства і загальної ділової стратегії. Стратегічна єдність і координація дій різноманітних напрямів посилюють ділову стратегію.
Функціональна стратегія. Термін «функціональна стра-тегія» стосується управлінського плану дій окремого підрозді-лу або ключового функціонального напряму усередині визна-ченої сфери бізнесу.
Функціональна стратегія хоч і є вужчою порівняно з діло-вою, конкретизує окремі деталі в загальному плані розвитку підприємства шляхом визначення підходів, необхідних дій і прак-тичних кроків із забезпечення управління окремими підроз-ділами або функціями бізнесу. Роль функціональної стратегії полягає в підтримці загальної ділової стратегії і конкурентоздатності підприємства. Крім цього, значення функціональної стратегії полягає у створенні управлінських орієнтирів для досягнення намічених функціональних цілей підприємства таким чи-ном, функціональна стратегія у виробництві являє собою план виробництва, що містить необхідні заходи для підтримки ділової стратегії і досягнення виробничих цілей і місії підприємства.
Базова, чи ділова стратегія підприємства