Реферат на тему:

Витрати виробництва і прибуток

1. Поняття витрат виробництва і прибутку.

2. Класифікація витрат.

Економічна сутність понять "витрати" і "прибуток"

Витрати виробництва і прибуток є категоріями, безпосередньо пов'язаними з діяльністю фірми (підприємства), їх розглядають як похідні від таких категорій, як вартість, додана вартість, необхідний продукт, постійний і змінний капітал тощо. Загалом витрати для підприємства можуть виражатися як сума постійного і змінного капіталу

К = С + V,

де К— витрати виробництва; С— постійний капітал; V— змінний капітал.

Ця формула є похідною від формули визначення суспільне необхідних витрат (вартості), під якими розуміють затрати минулої (уречевленої) і живої праці, необхідної суспільству для виготовлення одиниці товару за досягнутого рівня виробництва в нормальних (середніх) умовах. Суспільне необхідні витрати визначають вартість товару і дорівнюють

W = С + V + т,

де W— суспільне необхідні витрати; С— вартість спожитих засобів виробництва, або матеріальні витрати; V — вартість необхідного продукту, або витрати на оплату праці трудівників; т — вартість додаткового продукту.

Такий поділ умовний, адже в практичній діяльності підприємства витрати розглядають як цілісну величину (С + V) або собівартість. Собівартість — це те, скільки коштує виробництво товару/послуги підприємству. Додавши до цієї величини вартість додаткового продукту т, отримаємо формулу вартості товару або величини суспільно необхідних витрат на виробництво того або іншого товару. З точки зору підприємства формула вартості матиме такий вигляд:

W = K + Р,

де К = С + V (матеріальні витрати С плюс витрати на оплату праці працівників V), С — прибуток підприємства.

Грошова виручка від реалізації продукції становить дохід підприємства. Його складовими є матеріальні витрати С, витрати на оплату праці V і прибуток Р. Дохід підприємства як сума грошової виручки за вирахуванням матеріальних витрат С є валовим доходом підприємства. Отже, валовий дохід підприємства — це додана або нова вартість (F + пі). Частина валового доходу йде на покриття витрат з оплати праці, а інша частина становить чистий дохід підприємства або його прибуток. Інакше кажучи, прибуток — це сума коштів реалізованої продукції за вирахуванням витрат на собівартість продукції. Підрахований у такий спосіб прибуток називають балансовим, тобто таким, що перебуває на балансі підприємства.

Баланс підприємства (від фр. balance, букв, терези) — це система показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів та їх використання. З балансового прибутку підприємство здійснює різні виплати: сплачує податки, борги, проценти тощо. Балансовий прибуток, зменшений на величину зазначених виплат, утворює чистий прибуток підприємства, який залишається у його розпорядженні і є основою для формування фонду розвитку виробництва, науки і техніки, фонду заробітної плати, резервного фонду тощо.

У теорії витрат існує необхідність поділу витрат на суспільне необхідні та індивідуальні. Суспільне необхідні витрати є нормою або базовою величиною для порівняння витрат індивідуальних виробників. Поняття суспільне необхідних витрат, суспільне необхідної праці й індивідуальних витрат розглянуто у підрозд. 1.5.

В економічній літературі розрізняють також індивідуальні і суспільні (не плутати з суспільне необхідними) витрати. Якщо розглянути роботу, наприклад, металургійного комбінату, то до суспільних витрат належатиме, зокрема, компенсація соціально-економічних наслідків шкідливості цього виробництва.

Класифікація витрат

Економічна наука і практика господарювання використовують показник собівартості продукції. Якщо собівартість виразити у грошовій формі, це й будуть витрати виробництва. Вона показує, скільки коштує підприємству таке виробництво. Обчислюючи свої витрати з цих позицій, підприємство визначає їх загальну суму (собівартість товарної продукції) і калькулює собівартість одиниці продукції. Залежно від функціонального призначення показника обчислюється розрахункова, фактична, виробнича і комерційна собівартість продукції.

Розрахункова собівартість відображає очікувані витрати, обчислені у період підготовки до виробництва того або іншого товару (послуги). При визначенні такої собівартості виходять з існуючого на час розрахунку рівня витрат. Фактична собівартість відображає справжній рівень витрат, що склався за підсумковий період, і включає всі витрати, в тому числі штрафи, пені, неустойки, збитки від стихійного лиха тощо. Виробнича собівартість складається з витрат на виготовлення товару та оплати праці управлінського і допоміжного персоналу. До комерційної собівартості належать виробнича собівартість і витрати, пов'язані з реалізацією товару (послуги).

Для вивчення змін у структурі витрат на виробництво товару (послуги) собівартість обчислюють за двома напрямами: за елементами витрат, за статями калькуляції.

Елементи витрат — це однорідні за складом витрати: матеріальні, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, витрати на матеріали і паливо та інші грошові витрати. Структура собівартості за елементами витрат характеризує загальний економічний стан підприємства, показує джерела перевитрат або економії, виявляє загальні потреби підприємства у матеріальних, трудових, фінансових ресурсах для їх подальшого збалансування з усіма розділами виробничої програми. Групування витрат за елементами витрат і співвідношення між окремими елементами визначає належність підприємства до конкретної галузі (енергоємна, трудомістка, фондомістка), загальну тенденцію формування витрат, а також шляхи їх скорочення. Наприклад, трудомісткими в Україні є галузі добувної, деревообробної промисловості. У структурі собівартості продукції підприємств цих галузей висока питома вага заробітної плати.

Групування витрат за статтями калькуляції відображає місце виникнення витрат і застосовується для планування, обліку та калькулювання витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції та всієї товарної продукції. Формування структури собівартості за статтями калькуляції має іншу, ніж формування за елементами витрат, мету. За допомогою такої структури визначають вплив на величину собівартості, наприклад, перевищення термінів освоєння випуску продукції, втрат від браку та рекламацій тощо. Перелік статей

калькуляції, їх склад і методи поділу за видами продукції, робіт, послуг