Потреби у повазі характеризують прагнення людини вирізнити себе серед інших, вони спрямовані на пошук особливої уваги і певних переваг за допомогою статусу, кар'єри, престижу, визнання. Охоплюють вони потреби у самоповазі й повазі з боку інших. Передумовою само-поваги є компетентність, упевненість, досягнення, не-залежність і воля, усвідомлення власних чеснот, мож-ливостей, конкурентних переваг. Повага з боку інших свідчить про визнання, добру репутацію, високий ста-тус особистості, прийняття її у відповідному середови-щі. Вона вселяє людині усвідомлення, що результати її праці і її саму належно оцінюють інші. Без задоволення потреби у самоповазі неможливі почуття впевненості в собі, гідність і усвідомлення своєї корисності та необхід-ності. Фрустрація (незадоволеність, руйнування) цих потреб породжує почуття неповноцінності, безглуздості життя, слабкості, залежності, безпорадності особистос-ті, наслідком чого стає пасивність у житті. Вражена та-кими переживаннями людина здебільшого не може знайти в собі сил для протистояння труднощам і нега-раздам, проявляє надмірну пасивність навіть тоді, коли для досягнення результату потрібно мінімум зусиль. Потреби людини в самоактуалізації (духовні потреби) налаштовують її на творчість, саморозвиток, самореалі-зацію. Людина, яка досягає цього (вищого) рівня, дося-гає цілковитої реалізації своїх талантів, здібностей і по-тенціалу.

Вибудувану і обґрунтовану А. Маслоу ієрархію потреб слід розглядати лише як загальну закономірність, ос-кільки в кожному конкретному випадку потреби розмі-щені у різній послідовності і в різних поєднаннях. Жодне 3 них не має базового пріоритету й актуалізується відпо-

відно до етапу розвитку особистості, групи, громади, сус-пільства. Це свідчить, що ієрархія потреб є динамічною у часі, тобто актуалізація чи деактуалізація певних потреб максимально орієнтовані на ситуаційні умови життєді-яльності індивіда, рівень соціально-економічного, духов-ного розвитку суспільства та інші чинники.

Відмінності між людьми (за статтю, віком, станом здоров'я, фізичними даними, природною обдарованістю й успадкованими здібностями, місцем проживання, сі-мейним і матеріальним становищем, рівнем освіти, сту-пенем соціалізації тощо) зумовлюють різні можливості у задоволенні потреб. Наприклад, людям похилого віку властиві специфічні потреби, які залежать не тільки від неминучих для них фізіологічних і соціальних змін, а й від матеріального і сімейного стану. Такими є потреби в зайнятості і дозвіллі, якості харчування, житла, спіл-кування, у знаннях і творчості тощо. Тобто це не лише потреби у самозбереженні, а й у самоствердженні, пова-зі з боку людей, з якими вони взаємодіють, у самовира-женні.

Особливу групу клієнтів утворюють діти, яким влас-тива підвищена потреба в допомозі через слабкість, неса-мостійність і залежність від дорослих. Особливі потреби в допомозі з боку сторонніх мають і люди, які потерпа-ють від природних, соціальних і техногенних катастроф. Спеціальної допомоги потребують особи, фізичні, пси-хічні, інтелектуальні можливості яких утруднюють їх-ню нормальну життєдіяльність.

Отже, оцінювання становища клієнта слід здійсню-вати з урахуванням різних його особистісних потреб — від фізіологічних до потреб у самоактуалізації.

Напрями реалізації соціальної політики держави, функції соціальної роботи і потреби людини є взаємо-пов'язаними і перебувають у певних співвідношеннях. Йдеться про те, що соціальні програми часто спирають-ся на ідею вітальних потреб, тобто потреб, задоволення яких необхідне для фізичного відтворення життя. Про-те надання певних видів соціальних послуг, грошової і матеріальної допомоги регулюється відповідними нор-мативно-правовими актами. При визначенні категорій осіб, які мають право за законом розраховувати на отри-мання матеріальної або будь-якої іншої допомоги та під-тримки, використовується принцип пріоритетності, то-му пересічна людина оцінює соціальну роботу і соціаль-ну політику через задоволення своїх потреб.

Для соціальних працівників важливим є пошук ре-сурсів, які сприяють поліпшенню соціального функціо-нування клієнта.

Ресурси — джерело й арсенал засобів і можливостей, якими за необхідності можна послуговуватися при виконанні певного зав-дання, удосконалення дій.

Порушення життєдіяльності різних груп населення мобілізує їх внутрішні ресурси на стабілізацію ситуації та задоволення актуальних потреб. Намагання реалізу-вати потреби передбачає відповідні соціальні дії. Якщо дії індивіда (сім'ї, групи, громади) для задоволення іс-нуючих потреб з певних причин неможливі або мало-ефективні, потрібне залучення зовнішніх ресурсів.

Концепція мобілізації ресурсів, яка використовуєть-ся в теорії та практиці соціальної роботи, передбачає певні дії, спрямовані на максимальне задоволення пот-реб клієнта на основі невикористаних внутрішніх ре-сурсів (фізичних і психічних), а також на пошук і залу-чення зовнішніх ресурсів суспільства і оточення.

На сучасному етапі соціальна робота з внутрішніми ресурсами (інтелект, освіта, професія, цілеспрямова-ність, воля, мотивація та ін.) вимагає такої побудови стосунків із клієнтами, щоб вони могли повірити у влас-ні сили, усвідомити власну компетенцію і здібності, навчитися самоконтролю і позитивної самооцінки, ово-лодіти навичками управління собою і своїми соціальни-ми ролями.

Зовнішні ресурси у соціальній роботі поділяють на офіційні (формальні) і неофіційні (неформальні), реаль-но існуючі і потенційні, матеріальні, соціальні і куль-турно-духовні. До зовнішніх ресурсів належить уся соціальна інфраструктура — сукупність органів, со-ціальних служб і різних закладів, їх матеріальної та нормативно-правової бази, які забезпечують задоволен-ня потреб громадян і захист їхніх соціальних прав.

Соціальна робота може бути пов'язана також з від-сутністю, нестачею, недоступністю, дорожнечею необ-хідних для її клієнтів ресурсів. Нерідко доступні для клієнтів ресурси можуть бути неусвідомленими, неко-ординованими ними або пов'язаними із зловживаннями та безгосподарністю чи прихованими від них.

При визначенні плану догляду за конкретною люди-ною вирішальним є оцінювання її потреб та ресурсів для їх задоволення (табл. 4.1). Звичайно, різні групи клієн-

Таблиця 4.1 Потреби людини й ресурси для їх задоволення

тів мають різні потреби, які передбачають специфічні ресурси. Наприклад, у соціальних службах Великобри-танії розроблено спеціальні бланки, на яких перелічено понад 80 видів потреб і проблем. Оцінювання потреб, які відчуває клієнт і