Не завжди проблеми клієнта зумовлені зовнішніми чинниками, у багатьох із них нерідко простежується особистісна дисфункція, яка перешкоджає викорис-танню наявних ресурсів. Як правило, людям, які ма-ють проблеми щодо налагодження міжособистісних стосунків, важче дається задоволення потреб у дружбі й любові. Тому соціальним працівникам доводиться до-помагати їм розвивати навички міжособистісної кому-нікації.

Фахівцям часто доводиться мати справу не з потре-бою конкретного клієнта, а з потребами значної кіль-

J_w*—'

кості людей і з оцінкою тих ресурсів, які можна виділи-ти на їх задоволення.

Відповідно до таксономії (ієрархічної класифікації) виокремлюють такі групи потреб:

1. Нормативна потреба — потреба, визначена на ос-нові суджень професіоналів, котрі вираховують і вста-новлюють певні норми, стандарти, рівні. Прикладом визначення такої потреби є встановлення прожиткового мінімуму або кількості клієнтів, яких має обслуговува-ти один соціальний працівник. До цієї групи потреб на-лежать і визначені в законі нормативи, зокрема ті, що закріплюють право на отримання соціальних послуг певною категорією клієнтів — безробітних, самотніх людей похилого віку, ветеранів війни і праці тощо. При цьому потребами людей з функціональними обмежен-нями здебільшого вважають фізіологічні потреби і пот-реби в безпеці, переважно в лікуванні, пенсійному забезпеченні, залишаючи поза увагою їхні потреби у взаєминах, повазі та самореалізації, які можна за-довольнити за допомогою освіти, зайнятості, створення умов для незалежного існування.

2. Потреба, що відчувається, — потреба, яка безпосе-редньо визнається людьми; визначається переважно за допомогою соціологічних опитувань. Прикладом мо-жуть бути нагальні, незадоволені потреби родин, в яких виховуються діти з розумовою відсталістю, в психоло-гічному та юридичному консультуванні; соціальному супроводі родин, які виховують інваліда, — у набутті дитиною навичок самообслуговування, фізичній реабі-літації, професійній освіті та ін. Поширеною практи-кою для виявлення того, як люди сприймають свої пот-реби, є вивчення суспільної думки. Проте слід зважено обирати осіб для опитування. Адже існує суттєва від-мінність між тим, як сприймають свої потреби люди по-хилого віку та інші особи (люди молодшого віку схиль-ні визначати потреби престарілих у більш спрощений і менш прагматичний спосіб).

3. Висловлена (виражена, відображена) потреба — потреба, яку можна визначити з огляду на кількість лю-дей, для яких вона актуальна; визначають її методом статистичного обліку. Наприклад, скільки людей заре-єстровано в службі зайнятості як безробітні; скільки ін-валідів перебуває в черзі на отримання пільгового авто-мобіля або протезо-ортопедичних виробів; скільки лю-дей, які живуть з ВІЛ/СНІД і перебувають на обліку в

СНІД-центрах, потребують антиретровірусної терапії (лікування, що гальмує розвиток інфекції) тощо.

4. Відносна (порівняльна) потреба — потреба як визначають на основі порівняння потреб тих людей дл^ кого вона неактуальна. При цьому зважають на геогра* фічні, демографічні, соціальні та інші відмінності груп людей. Так, жінка в період вагітності та післяполого-вий період має потребу в соціальному захисті, тоді як у чоловіків такої потреби не існує. Інший приклад: потре-би людей похилого віку у гірських карпатських селах в більшості випадків відрізняються від потреб мешканців обласного центру такого ж віку.

Цю таксономію використовують для обґрунтованого визначення груп потенційних клієнтів, моніторингу со-ціальних проблем і потреб. Крім з'ясування проблем і потреб у соціальних послугах, необхідне також вироб-лення критеріїв, за якими визначають належність до певної групи клієнтів. На основі досліджених соціаль-них проблем і потреб має розвиватися система надання послуг, а за необхідності — навіть створюватися нові агенції. У зв'язку з цим інколи доводиться вносити від-повідні зміни у законодавство, яке визначає функції та повноваження соціальних працівників, регулює їх ді-яльність з різними групами клієнтів. Незалежно від обставин вона повинна сприяти поліпшенню якості життя клієнтів соціальної роботи.

Якість життя — комплексна інтегральна характеристика станови-ща людини в різних соціальних системах і структурах, яка відобра-жає ступінь її соціальної свободи, можливості всебічного розвит-ку, реалізації здібностей і життєвих планів; сукупність і якість ма-теріальних, соціальних, культурних і духовних цінностей, якими послуговується людина, задовольняючи свої потреби і реалізову-ючи інтереси.

Поліпшення соціального функціонування особис-тості, яке є метою соціальної роботи, передбачає орієн-тацію на базові її потреби. Задоволення цих потреб все-ляє людині відчуття себе повноправним і активним чле-ном суспільства, задоволення якістю свого життя.

Соціальне виключення і дискримінація клієнтів

У процесі розвитку суспільства виникає багато пр лем, які мають загальносоціальний, груповий xaPaKT*l^e пов'язані із соціальною безпекою, їх розв'язання спр оптимальному функціонуванню, відтворенню і Розв

оціальної системи. Одним із напрямів цієї роботи є К^ оволення потреб особистості, захист її інтересів, про-лУгіактика, подолання деструктивних явищ тощо.

Нерідко клієнти соціальної роботи в силу різних обс-н виявляються нездатними задовольняти свої потре-би внаслідок чого опиняються відмежованими від ктивної участі в житті суспільства, громади, виштовх-нутими на периферію суспільного життя. До мінімуму зводяться їхні соціальні зв'язки, унеможливлюється під-тримання ними поширеного в суспільстві способу життя. Усе це свідчить про соціальне виключення особистості.

Соціальне виключення — реальне або уявне, цілковите або част-кове відсторонення індивіда, групи від суспільного життя, унемож-ливлення доступу до суспільних благ.

Цей деструктивний процес простежується на індиві-дуальному і структурному рівнях. Його вимірами є низькі доходи, слабка здатність відновлювати фізичні, душевні сили, правова незахищеність, моральне не-прийняття певної категорії осіб. Виникає це явище внаслідок тривалого безробіття, бідності, дискриміна-ції, зростання депривації, поганого стану здоров'я, низької освіти, кримінального оточення тощо.

Соціальна робота не може обійти своєю увагою цю проблему, а останнім часом все більшого поширення на-буває думка, згідно з якою одним із основних її призна-чень є допомога, підтримка осіб, груп у подоланні соці-ального виключення. Серйозну