Виключення індивіда, групи може стосуватися: _. ~Г ек°номічної сфери. Його чинниками можуть бути Ідність, яку переживають індивіди чи групи, тривале езробіття, обмежений доступ до можливостей кредиту-вання, сучасних технологій;

життєвого простору. Виключення може бути нас-Дком проблематичного сусідства, яке загрожує безпе-

ндивідів чи груп, високого рівня кримінальності,

4.2. Система моральних норм у соціальній роботі

Соціальна робота як особливий тип професійної ді-яльності має специфічну, тільки їй притаманну систему цінностей, які сформувалися в процесі становлення мо-ральних принципів і норм поведінки фахівців. Вони є основою будь-яких професійних дій. Професійна етика соціального працівника (яка відображає моральну сві-домість цієї професійної групи, її психологію та ідеоло-гію) пропонує пошук резервів, використання різнома-нітних ресурсів: від соціальних до особистих як самого соціального працівника, так і клієнта. Усе це можливо й припустимо лише задля досягнення професійної ме-ти, а не для задоволення вузькокорпоративних чи осо-бистих інтересів фахівців.

Моральні відносини виникають у процесі соціальної роботи як сукупність залежностей і зв'язків між соці-альним працівником і клієнтом, між соціальними пра-цівниками як членами певного колективу, між соціаль-ними працівниками і соціальним оточенням клієнта, між соціальними працівниками та іншими організація-ми. Міжнародна та національні асоціації соціальних працівників, соціальні служби прагнуть врегулювати ці відносини через ухвалення вимог щодо професійних обов'язків, меж втручання і дистанції між фахівцями і клієнтами, дотримання Низки моральних принципів. Проте соціальні працівники часто сприймають свою діяльність з точки зору не тільки метацінностей (за-гальнолюдських) чи професійних цінностей, а на основі своїх уявлень про мораль, що може призвести до виник-нення етичних дилем, труднощів у виборі професійного рішення.

Значення етики для соціальної роботи

Соціальні працівники у своїй щоденній діяльності нерідко опиняються перед складними моральними проблемами, що змушує їх діяти відповідно до свої^ моральних переконань, оскільки такі ситуації недо татньо врегульовані законодавством. Це актуалізує зна чущість для соціальної роботи етики — вчення про м

оаль, Щ° аналізує її природу, характер і структуру (мо-альна свідомість, моральні відносини, моральна діяль-^ість), категорії моралі (добро і зло, справедливість і несправедливість, честь, гідність тощо), за допомогою яких формуються моральні принципи, норми, цінності, правила поведінки, теоретично обґрунтовується певна система моральних переконань.

Представники різних теоретичних напрямів, шкіл у філософії (засновником етики вважають давньогрець-кого мислителя Арістотеля, 384/383—322/321 до н. е.) свого часу по-різному пояснювали суть моралі, мораль-ної поведінки і свідомості людини, виокремлювали та обґрунтовували критерії морального і аморального бут-тя, пропонували різноманітні концепції загальнолюд-ських норм поведінки, найпомітнішими серед яких є:—

арістотелівська традиція (орієнтація на чесноти людей, визнання правомірності володіння благами від-повідно до заслуг людини);—

моральні імперативи Канта (доброчесна людина творить добро, оскільки це правильно, а не тому, що це приносить задоволення);—

утилітаризм (найкраща та дія, наслідком якої є якнайбільше благ для якнайбільшої кількості людей);—

релятивізм (добро і зло є відносними, що зале-жить від суспільного устрою і потреб особи).

У реальному житті люди, дотримуючись певних мо-ральних настанов, по-різному інтерпретують одну й ту саму ситуацію морального вибору, а тому неоднаково ді-ють. Вважають, що соціальний працівник, який є по-слідовником Канта, буде концептуалізувати ситуацію в термінах норм, що існують у даному суспільстві. Якщо випадок неординарний, то він зможе поставити себе на місце клієнта й запитати себе, якому рішенню соціаль-ного працівника він би надав перевагу. Утилітарист у критичній ситуації буде схильний міркувати в термінах соціальних наслідків. Прибічник Арістотеля буде керу-ватися тими уявленнями про професійні та громадян-ські цінності, які сприйняв від своїх учителів. При цьо-му він буде вимагати від себе розсудливості, мужності, справедливості та співчуття до клієнта.

Загалом знання етичних теорій дає змогу соціаль-

ним працівникам приймати більш обґрунтовані рішен-

я, знаходити вихід із складних ситуацій. Однак у пев-

и ситуації вони можуть керуватися різними етичними

нЦепціями, наслідком чого будуть їхні різні дії. На-

^

приклад, у медико-соціальній службі з плануванн сім'ї вагітна жінка зізналася, що надзвичайно хоче ма^ ти дитину, оскільки їй вже за 35 і вона довго не могла завагітніти. Однак під час обстеження у неї було виявле-но ген, який спричиняє розвиток невиліковної хвороби що виникає у ЗО—40 років, її симптомами є посмикуван-ня м'язів кінцівок, тулуба, обличчя, прогресування ма-лоумства аж до повного розладу особистості. Здебільшо-го таким людями доводиться доживати останні дні у психіатричних стаціонарах або у інтернатах для осіб із хронічними психіатричними захворюваннями. Ця хво-роба є спадковою. Попри все це, жінка хоче народити дитину й просить не розповідати про її проблеми чолові-ку та іншим членам родини, оскільки боїться, що, діз-навшись про результати обстеження, їй можуть заборо-нити мати дитину.

Дати конкретну пораду жінці за такої ситуації над-звичайно складно, адже доводиться враховувати взає-мовиключні чинники, але й обійти її увагою теж не можна. Соціальному працівнику доведеться виявити необхідний рівень знань, моральності, щоб обрати обґ-рунтовану і морально виправдану лінію поведінки у спілкуванні з людиною, яка опинилися перед далеко не простим вибором.

Надзвичайно важливими для практичної соціальної роботи є віра в здатність людини до змін, визнання її са-мобутності і неповторності, запобігання соціальному виключенню, уміння вислухати її, надавши змогу ви-словитися про все, що хвилює. Часто клієнти соціаль-них служб потребують знань, інформації про особистіс-ні можливості, переваги і недоліки альтернативних