підтримання діяльності легалізованих професій-них об'єднань та асоціацій відповідно до вимог чинного законодавства;—

відстоювання професійної честі й гідності своїх колег, уникнення упередженої критики на їх адресу і стосовно професії загалом;—

привертання уваги відповідних організацій до по-рушень положень Кодексу в межах і поза межами поса-дових обов'язків.

Кодекс також містить норми етичної поведінки сто-совно клієнтів, які зобов'язують:—

поважати особистість клієнта, гарантувати за-хист його гідності й прав незалежно від походження, статі, віку, внеску в суспільний і соціальний розвиток;—

намагатися зрозуміти кожного клієнта, з'ясувати всі чинники, що спричинили його проблеми, пропону-вати оптимальні види професійної діяльності або соці-альної послуги;—

дбати про безпеку клієнтів, яка є першою умовою діяльності спеціалістів із соціальної роботи;—

однаково допомагати всім клієнтам, брати на себе відповідальність за особисті дії;—

підтримувати право клієнта на взаємодію, яка має ґрунтуватися на довірі, співчуванні, конфіденцій-ності;—

визнавати право клієнта на зміну власних переко-нань і життєвих уподобань без будь-якого тиску з боку соціальних працівників (крім соціальних ситуацій, ко-ли клієнти не усвідомлюють небезпеки для себе та близького соціального оточення);—

визнавати і поважати наміри, відповідальність клієнтів щодо прийнятого рішення;—

повідомляти клієнтові про неможливість надання певної соціальної послуги у спосіб, який залишає за ним право на свободу дій.

Норми етичної поведінки стосовно організацій передбачають:—

співпрацю з установами і організаціями, наміри і діяльність яких спрямовані на надання соціальних по-слуг; використання досвіду їх роботи як ресурсу для підвищення якості допомоги клієнтам;—

підтримання і популяризація партнерських від-носин між організаціями, що здійснюють соціальну ді-яльність у громаді, суспільстві;—

забезпечення професійної звітності перед клієнта-ми і громадськістю стосовно ефективності й продуктив-

ності роботи шляхом періодичних публічних оглядів якості, результативності й ефективності послуг.

Зважаючи на нетривале існування фахової соціаль-ної роботи в Україні, більшість етичних принципів і норм ще мають бути інтерналізовані, сприйняті біль-шістю українських соціальних працівників, повинні стати внутрішнім планом їхньої свідомості. Необхідний і механізм контролю за дотриманням цих норм.

'*"""-.' "v.

Запитання. Завдання

1. Чому для соціальної роботи важливими є етичні принципи і професійні цінності? Які цінності Ви поділяєте?

2. Поясніть поняття «конфіденційність» у соціальній роботі. У чому полягає важливість зберігання інформації про клієнта?

3. У процесі соціальної роботи дівчина 15 років, яка демонструє проблемну поведінку в школі, має значні труднощі у стосунках з одно-класниками і вчителями, розповіла, що нещодавно її зґвалтували троє старшокласників. Вона сказала про це своїм батькам, але вони пора-дили не розголошувати цього. Тепер вона зазнає сексуальних домагань з боку вітчима. Дівчина у розпачі, просить поради, але благає не пові-домляти міліцію, оскільки боїться ще більшого цькування в школі. Яки-ми цінностями та етичними нормами слід керуватися в такій ситуації?

4. Яка модель прийняття професійних рішень є найтиповішою для соціальних працівників в Україні?

5. Розкрийте зміст поняття «професійні межі» соціальної роботи. Чим слід керуватися соціальному працівнику при встановленні меж у своїх стосунках із клієнтами?

6. Якими аргументами слід послуговуватися у складних ситуаціях професійного вибору?

7. Які проблемні галузі, принципи й методи розв'язання етичних проблем визначено у «Міжнародній Декларації етичних принципів со-ціальної роботи»?

8. Яких норм, сформульованих у «Міжнародних етичних стандар-тах соціальних працівників», найважче дотримуватися?

9. У чому полягає особливість Етичного кодексу спеціалістів із со-ціальної роботи в Україні?

Теми рефератів ' '

1. Цінності соціальної роботи: значення для практики та різні кла-сифікації.

2. Моделі професійного вибору.

3. Професійні межі в соціальній роботі.

4. Етичний кодекс соціальної роботи: міжнародний та україн-ський досвід.

4.3. Особливості спілкування соціальних працівників і клієнтів

У роботі соціального працівника немає готових т> центів, як поводитися у конкретній ситуації, спілкува-тися з клієнтами. Саме спілкування є чи не найважливі-шою, а почасти й найскладнішою сферою діяльності в соціальній роботі. Адже для фахівця не достатньо уваж-но вислухати співрозмовника, необхідно ще й осягнути сенс того, що він говорить, що криється за його слова-ми, налагодити довірливі стосунки, спільно з ним виз-начити можливі альтернативи розв'язання проблеми вміти врегульовувати конфлікти, знаходити компромі-си. Впливаючи на людей, соціальні працівники повинні бути здатними переконувати, наводити логічні аргу-менти, а не маніпулювати поведінкою співрозмовника.

Спілкування в соціальній роботі часто супроводжу-ється помилками, спричиненими як прорахунками в організації та веденні бесід між фахівцями і клієнтами, так і хибним розумінням співрозмовника, його мотивів і дій, а також невмінням фахівця налаштуватися на прийнятний стиль спілкування.

Структура професійного спілкування у соціальній роботі

Одним із головних інструментів професійної діяль-ності соціального працівника є спілкування, яке охоп-лює увесь спектр зв'язків і взаємодій людей, їхні сто-сунки у процесі матеріального і духовного виробництва, що відбуваються через безпосередні чи опосередковані їхні контакти.

- Спілкування — сукупність зв'язків і взаємодій людей, спільнот, суспільств, у процесі яких відбувається обмін інформацією, досві-дом, уміннями, навичками і результатами діяльності.

У процесі спілкування налагоджується контакт з клієнтом, з'ясовуються проблеми, відбувається накопи-чення інформації, необхідної для їх розв'язання. ШД час спілкування здійснюється цілеспрямований впли на клієнта. Від володіння методами спілкування часто залежить результат ділових переговорів соціальн працівників із представниками структур влади, ДІ

кіл, різних закладів та організацій. Усе це свідчить, ВИ спілкування є однією з найважливіших і найсклад-^ших сфер діяльності в соціальній роботі. Н1 Соціальним працівникам має бути властивий знач-

яй комунікативний потенціал — об'єктивні і суб'єк-Н ні можливості здійснення зв'язків і взаємодії, обмі-ну інформацією; співпереживання, взаєморозуміння, сприймання, відтворення, вплив на індивіда, групу то-що. Комунікативний потенціал визначає якість спілку-вання індивіда і складається з комунікативних якос-тей, які характеризують здатність до спілкування; комунікативних здібностей (здібностей до володіння