Майже двісті років історії привели до формування в кооперативному русі певних вартостей. На яких ґрунтується на сьогодні діяльність коопера2ії, світоглядна позиція кооператорів.

ХХХІ конгрес МКА зафіксував ці вартості у такому вигляді: “В основі кооперації лежать такі цінності, як самодопомога, відповідальність, демократія, рівність, справедливість і солідарність”.

У заяві “Про кооперативну своєрідність”, прийнятій конгресом, відзначається також, що кооператори вірять у такі етичні вартості, як чесність, відвертіть. Соціальна відповідальність та турбує про інших”.

Конгрес Міжнародного Кооперативного Альянсу визначив найвпливовіші принципи кооперації, які вирізняють всі її види з-поміж інших господарських та громадських об’єднань і на яких повинна ґрунтуватись діяльність будь-якого кооперативу. Це такі принципи:

Добровільність і відкрите членство.

Кооперативи - добровільні підприємства, членство в яких відкрите для всіх, хто зміг би використати їх послуги та взяти на себе відповідальність як член громади без різниці щодо статі, соціального становища, національності, політичної чи релігійної приналежності.

2.Демократичний членський контроль.

Кооперативі – демократичні підприємства, робота яких контролюється всіма їх членами. Вони (члени) беруть участь в розробці стратегії та напрямків діяльності кооперативів, у прийняті конкретних виробничих рішень. Особи, які обрані представниками, підзвітні всім членам товариства.

У первинних кооперативах їх члени мають рівне право голосу (один член – один голос), спілки також побудовані в на демократичних засадах.

3.Економічна участь членів.

Всі члени кооперативів вносять до капіталу однакову частину і здійснюють демократичний контроль за йог використанням. Але певна частина капіталу кооперативу є його власністю. Члени кооперативу можуть отримувати якусь обмежену компенсацію на власний капітал, або не мати жодної. Це має бути передбачено умовами членства.

Члени кооперативу розміщують його прибутки для здійснення всіх чи принаймні одного з подальших видів діяльності: для розвитку свого кооперативу, при можливості утворюючи резерв, хоча б частина яких неподільна; для винагороди членів кооперативу відповідно до їх внеску в його роботу і для підтримки ініціатив, які схвалені пайовиками.

4.Автономія і незалежність.

Кооперативи – автономні підприємства, такі, що контролюються їх членами. Якщо вони укладають угоди з іншими підприємствами, включаючи державні, або ж залучають кошти із зовнішніх джерел, то робиться це на умовах збереження демократичного контролю за діяльністю кооперативу та його автономії.

5.Освітна, підвищення кваліфікації, інформація.

Кооперативи забезпечують надання освіти та підвищення кваліфікації своїх членів, виборних представників, найманих менеджерів і працівників для того, щоб кожен з них міг повноцінно забезпечувати ефективний розвиток кооперації. Вони також інформують громадськість, особливо молодь та Бродський провід, про природу і переваги кооперації.

6.Співробітництво між кооперативами.

Співпрацюючи в структурах місцевого, національного регіонального та міжнародного рівня. Кооперативи найефективніше слугують своїм членам та розвивають кооперативний рух.

7.Турбота про громаду.

Кооперативи працюють на розвитки власних громад, керуючись політикою, яка визначена їх членами.

Кооперація як система ж однією з складових національних економік поряд з приватним та державним секторами. До того ж вона виконує соціальні функції: задовольняє матеріальні та духовні потреби своїх членів та відстоює інтереси суспільства, зокрема демократію, мир, економічну безпеку, національну незалежність.

Систему кооперації можна розділити на підсистеми. Класифікація кооперативів за сферами господарства держави, а також за сферами інтересів своїх членів наведена в табл.1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація кооперативів

за сферами економіки та інтересами своїх членів

Сфери економіки, в яких діють кооперативи | Види кооперативів | Сфера інтересів членів кооперації

А. Кооперативи в сфері виробництва | 1.Виробничі кооперативи – сільськогосподарські та промислові.

2.Товариства праці або трудові артілі.

3.Виробничо-доломогові товариства | Кооперативи, що задовольняють інтереси своїх членів як учасників виробництва.

Б. Кооперативи в сфері обміну. | 4.Збутові товариства.

5.Збутово-переробні товариства.

6.Закупівельні та орендні товариства.

7.Кредитні товариства.

8.Страхові товариства.

9.Житлові товариства.

10.Послухові товариства.

11.Споживчі товариства. | Кооперативи, що задовольняють інтереси як виробників, так і споживачів.

Кооперативи, що задовольняють інтереси споживачів.

В.Кооперативи в сфері виробництва та обміну. | 12.Універсальні товариства | Виробничі і споживчі потреби

На практиці кооперативи доволі часто поєднують у своїй діяльності функції, властиві кільком видам кооперації, хоча й вважають для себе ведучою одну із них. Наприклад, споживчі товариства України займаються також виробництвом, заготівлями та переробкою сільськогосподарської продукції і сировини, транспортом, капітальним будівництвом, банківською справою тощо, маючи на меті, в першу чергу, краще задовольняти споживчі потреби свої членів через підприємства торгівлі і громадського харчування.

Таким чином, кооперація являє собою систему кооперативних підприємств та організацій. Перший її рівень – це кооперативні товариства. Товариства ще можуть називати спілки, асоціаціями, артілями тощо. Це первинне об’єднання фізичних осіб.

Кооперативи другого рівня є об’єднаннями первинних кооперативів. Їх звичайно називають місцевими спілками (союзами, альянсами тощо). Кооперативи третього рівня – це об’єднання місцевих спілок на регіональному чи національному рівні (спілки спілок). Існують також міжнародні об’єднання кооперативних організацій.

Світовим центром кооперації визнано Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА), що був створений у 1895 р. Його штаб-квартира розміщена в Лондоні. Нині кооперація у 120 країнах світу налічує понад 800 млн. членів споживчих товариств і спілок і на період до 2015 року. За даними Міжнародного Кооперативного Альянсу, досягне 1 млрд. осіб. Таким чином, не менше 20% дорослого населення плекати буде пов’язане з діяльністю кооперації.

Міжнародний кооперативний рух на початку XXI ст. розвивається в умовах становлення світової цивілізації. Зокрема, значний вплив на її при-скорений розвиток чинять:*

розшарування та зростання верств бідного населення в постіндустрі-альних країнах;*

усвідомлення широкими масами людей переваг кооперації, їх прагнення до об'єднання зусиль для сумісної діяльності з метою економічної підтримки і соціального захисту;*

глобалізація, міжнародна інтеграція, інтернаціоналізація економік, інші процеси, які витісняють національний бізнес і кооперацію з традиційних сфер.

У розвитку Міжнародного кооперативного руху простежуються такі закономірності:

перша — кооперативний рух розвивається,