економічними системами і суспільними устроями;

друга — по мірі поглиблення ринкових процесів, десоціалізації суспіль-ства зростають масштаби кооперації, активізується і розширю-ється кооперативний рух;

третя — у розвитку міжнародного кооперативного руху пріоритет має соціальна місія.

На сучасному етапі у міжнародному кооперативному русі спостеріга-ються тенденції, які істотно виливають на розвиток національної кооперації.

1.Активізація міжнародного співробітництва у регіональному й глобальному масштабах. До активної співпраці в регіональному та світо-вому масштабах кооператорів спонукають перш за все економічні чинники. В умовах глобалізації економіки та інформаційної революції лише спільно можна забезпечити потреби у ресурсах та досвіді праці.

2. Проникнення кооперації в нові сфери людської життєдіяльності. Цей процес теж спричинений глобалізацією та інформаційною революцією. Він пов'язаний також з політикою переведення соціальних послуг з-під

відання держави у приватний сектор. Кооператори пропонують як своєрідну альтернативу цій політиці "середній шлях" — кооперування людей для забез-печення відпочинку, освіти, охорони здоров'я тощо.

3. Зростання обсягів господарської діяльності та членської бази сіль-ськогосподарської кооперації. Сьогодні сільськогосподарські кооперативи обслуговують від 70 до 95 % фермерів і відіграють визначальну роль у збуті та переробці продукції рослинництва і тваринництва, а також у за-безпеченні господарств технікою, кормами, насінням, добривами, паливом, кредитами і т. ін.

4. Розростання кооперативного підприємництва у сфері фінансів. В еко-номічно розвинених країнах пожвавлення діяльності фінансових товариств пов'язане в першу чергу із масовим попитом населення на відносно дорогу побутову техніку, автомашини, житло, які люди купують у кредит, а також Із збільшенням зацікавленості у страхових послугах. Сьогодні фінансові коопе-ративи існують більш як у 100 країнах і об'єднують понад 100 млн. осіб.

5. Відносна стабілізація типів кооперації та зростання кількості багатофункціональних (універсальних) кооперативів. Ця тенденція про-явилась у стабілізації частки кооперативної роздрібної торгівлі у загально-му товарообігу країн Західної Європи. У багатьох споживчих кооперативах погіршилося фінансове становище, знизились темпи капіталовкладень, прибутки та відрахування в резервний капітал.

6. "Перебудова" організаційних і господарських засад споживчої коопера-ції. Це може бути:*

об'єднання дрібних і середніх кооперативів у регіональні товариства;*

злиття товариств оптових закупівель і центральних спілок споживчої кооперації в єдину спілку;*

утворення єдиного споживчого кооперативу в країні (у невеликих державах Європи);*

утворення змішаних кооперативно-акціонерних товариств, де коо-ператив стає холдинг-компанією, що володіє акціями, а комерційна діяльність здійснюється приватними фірмами, які він контролює. Такими холдинг-компаніями стали "КООП АГ" у Німеччині та КФ у Швеції.

7. Підвищення ролі універсальних товариств у кооперативному секторі економіки. Ця тенденція зумовлена зменшенням потреби в традиційних споживчих товариствах. Для того щоб зберегти себе, частина цих коопе-ративів поруч з підприємствами роздрібної торгівлі та оптовими базами почала створювати установи для страхування та кредитування своїх членів,, підприємства побутових і соціальних послуг, житлово-будівельні комбінати тощо, перетворившись таким чином на універсальні товариства.

Кооперативний сектор економіки в Україні знаходиться па стадії фор-мування. Він охоплює кооперативи та їх об'єднання різних типів кооперації: і ті, що реформуються, і ті, що історично склалися, і ті, що вважаються новими для вітчизняної кооперації. У цілому в кооперативному секторі налічується нині близько 31 тис. кооперативів.

Головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектору національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її по-тенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України.

Кооперативний сектор базується на системі різноманітних коопера-тивів, однак його ядром є чотири типи кооперації: сільськогосподарська, споживча, кредитна та соціально-культурного обслуговування. Саме ці тини визначають масштаби і функції кооперативного сектору.

Різновекторні чинники, що активно впливають на сучасний розвиток кооперативного сектору економіки, зумовлюють різні темпи і масштаби формування окремих його сегментів на базі основних видів вітчизняної кооперації.

У процесі розвитку і функціонування кооперативи будуть об'єднува-тися, Інтегруватися залежно від характеру і видів взаємозв'язків. Характер кооперативних зв'язків може бути горизонтальним і вертикальним.

В Україні існують реальні можливості для горизонтальної інтеграції споживчої та сільськогосподарської кооперації, а також створення спільних об'єктів і структур постачальницького, маркетингового, збутового, перероб-ного характеру.

На основі вертикальної кооперації можливе об'єднання сільськогос-подарських, споживчих, кредитних, зберігаючих, переробних кооперативів з метою створення господарських систем із завершеним технологічним циклом, наприклад, виробничо-збутових, агропромислово-торговельних, постачальницько-збутових кооперативних об'єднань. Виходячи з досвіду багатьох країн не виключена можливість інтеграції споживчої та кредитної, сільськогосподарської і кредитної кооперації.

Об'єднання кооперативів у спілки, союзи, ліги, асоціації на базі горизонтальної кооперації та інтеграції створюють багатомірну структуру, схематичне зображення якої подано на рис. 1.1.

Рис.1.1. Типова організація

Успішний розвиток кооперативного сектору економіки неможливий без активної державної підтримки і правового захисту кооперації. Осно-вними напрямами державної політики щодо стратегічного розвитку коопе-ративного сектору слід визнати:*

створення умов для розвитку всіх типів кооперації;*

активізацію діяльності кооперативів, посилення ролі кооперативного сектору в реалізації соціальної політики й економічному зростанні;*

державну підтримку і правовий захист кооперації;*

сприяння реформуванню одержавлених кооперативних організацій. Для посилення ролі кооперативного сектору потрібно також розвивати

кооперативи в межах соціально-економічних, національних і регіональних програм, більш тісно поєднувати завдання кооперації з проблемами суспіль-ства, активна державна підтримка кооперації.

Державна підтримка і правовий захист кооперації включатимуть:*

правове забезпечення розвитку кооперативного сектору;*

надання кооперативам статусу неприбуткових підприємств;*

диференціацію податків, оптимізацію ціноутворення;*

спрощені умови кредитування;*

реструктуризацію заборгованості, відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням кооперативами соціальних, економічних функцій, які належать державі;*

сприяння соціальному обслуговуванню членів кооперативів;*

забезпечення правового захисту майна кооперативів, а також гарантій;*

невтручання в їхню господарську і соціальну діяльність. Нормативно-правове забезпечення розвитку кооперативного сектору

повинно передбачити вдосконалення Законів України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кредитні спілки" і "Про спо-живчу кооперацію" та розробку Законів "Про виробничу кооперацію", "Про аграрний ринок України", "Про кооперацію у сфері соціально-культурних послуг", "Про внутрішню торгівлю", "Про кооперативні банки" тощо.

Враховуючи