одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Існує три види приватизаційних паперів: приватизаційні майнові сертифікати, приватизаційні житлові чеки та приватизаційні земельні бони. Вони відповідно дають право їх власникові на безоплатне одержання визначеної частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери є конвертованими, тобто приватизаційний папір одного виду може бути обміняний на певну кількість приватизаційних паперів іншого виду. Для перерахунку одного виду в інший встановлюються коефіцієнти конвертації.
Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Право на одержання приватизаційних паперів мають громадяни України, які проживають на її території, та ті, що тимчасово проживають або перебувають у відрядженні в інших країнах у період, визначений законодавством. Інші громадяни, що не проживають на території України, мають право на одержання приватизаційних паперів у разі переїзду в Україну в період, визначений законодавством.
Інтереси недієздатних і обмежено дієздатних осіб представляють законні представники, опікуни. Право власності на одержані приватизаційні папери в разі смерті їх власника переходить у порядку спадкування до спадкоємців. Право одержання належних до видачі померлому приватизаційних паперів не успадковується. Відновлення втрачених приватизаційних паперів здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення про випуск приватизаційних паперів приймає Кабінет Міністрів України. Емісію та облік випущених паперів здійснює Національний банк України. Приватизаційні папери видають відділення Ощадбанку. За одержання приватизаційних паперів громадяни сплачують державне мито.
Приватизаційні папери використовуються в період приватизації. Погашення невикористаних приватизаційних паперів здійснюється у порядку і в терміни, встановлені законодавством. Використання приватизаційних паперів здійснюється через їх обмін на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу папера. Номінальна вартість усіх випущених приватизаційних паперів дорівнює вартості частки державного майна, що приватизується безоплатно. За обмін приватизаційних паперів на акції чи паї сплачується державне мито.
Слід зазначити, що приватизовані об'єкти, понад 50% вартості яких сплачено приватизаційними паперами, не підлягають продажу або відчуженню, крім випадку банкрутства.
Серед особливостей використання та обігу приватизаційних паперів є такі:*
вони не підлягають вільному обігу;*
дивіденди чи проценти за ними не нараховуються;*
приватизаційні папери не можуть бути використані для розрахунків та як застава;*
угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передбачених законодавством, вважаються недійсними.
З приватизаційними паперами фінансовим посередникам дозволено проводити представницьку, посередницьку та комерційну діяльність.
Посередницька діяльність полягає в обміні приватизаційних паперів на паї та акції і здійснюється посередником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім'я власника приватизаційних паперів лише на основі відповідної ліцензії.
Представницька діяльність з приватизаційними паперами — це обмін останніх на паї та акції, що здійснюється представником від імені, за рахунок та на ім'я власника приватизаційних паперів.
Комерційна діяльність з приватизаційними паперами здійснюється інвестиційними компаніями та закритими інвестиційними фондами через обмін власних інвестиційних сертифікатів на приватизаційні папери громадян з метою їх акумулювання та подальшого обміну на паї, акції від власного імені, за свій рахунок і на своє ім'я.
Рекомендована література
1. Про підприємства в Україні. Закон України від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ.
2. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-ХП.
3. Про приватизаційні папери. Закон України від 6 березня 1992 р. № 2173-ХП.
4. Правила виготовлення і використання вексельних бланків. Постанова Кабінету Міністрів України і НБУ від 10 вересня 1992 р. № 528.
5. Положення про переказний і простий вексель. ЦБК СРСР, РНК СРСР. Постанова від 7 серпня 1937 p. JV? 104/1341 (Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і НБУ № 528 від 10 вересня 1992 p.).
6. Порядок застосування векселів Державного казначейства. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1996 р. Л? 689.
7. Інструкція про порядок видачі, обліку та погашення векселів Державного казначейства України. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1997 p. JVS 269.
8. Положення про порядок видачі, обліку, погашення та відстрочення оплати векселя, що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Наказ Міністерства фінансів України від 13 лютого 1996 р. № 26.
9. Положення про операції банків з векселями. Постанова Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258.
10. Правові основи підприємницької діяльності: Підручник / За ред. B.I. Шакуна. —К., 1997.