Міністерство освіти та науки України
з дисципліни „Фінанси підприємств”
1.Сутність і значення оборотних коштів в фінансовому забезпеченні господарської діяльності підприємства
2. Склад доходів від інвестиційної діяльності та їх сутність
3. По даним підприємства за два останні роки визначити суму відрахувань в фонд соціального страхування. Визначити і проаналізувати їх долю в складі собівартості і валових витрат. Навести розрахунок.
І.СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1.Поняття і структура оборотних коштів
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.
Незавершене виробництво — це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва).
Між виробничими запасами і незавершеним виробництвом в цілому існує певний технологічний зв'язок. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, які за величиною становлять переважну частину виробничих запасів, у процесі свого кругообороту з самого початку використання переходять у фазу незавершеного виробництва. Інші ж види виробничих запасів цю фазу обминають.
Видатки майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.
Співвідношення оборотних фондів у розтині окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється у часі (порівняно повільно, без різких коливань). Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому впродовж останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва — 25%. Спостерігається така тенденція у динаміці структури оборотних фондів: відносні розміри виробничих запасів в цілому зменшуються, а незавершеного виробництва і видатків майбутніх періодів, навпаки, збільшуються.
Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Зокрема, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси — на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%);
незавершене виробництво — на підприємствах машинобудування (біля 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); видатки майбутніх періодів — на підприємствах видобувної індустрії (40-50% і більше).
1.2 Класифікація і принципи оборотних коштів
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
1)
залежно від участі їх у кругообігу коштів;
2) за методами планування, принципами організації та регулю-
вання;
2)
за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборот-ні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кру-гообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфе-ри обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал. Найважливішим принципом організації оборотних коштів підприємств будь-якої галузі народного господар-ства є їх поділ на власні й позикові.
У формуванні статутних капіталів підприємств врахо-вується їх потреба в оборотних коштах для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, палива, неза-вершеного виробництва, готової продукції. Розміри міні-мальних запасів залежать від обсягу виробництва, характе-ру технологічного процесу, умов постачання і збуту. В подальшому сума власних оборотних коштів у статутному капіталі збільшується відповідно до змін обсягів та умов виробництва за рахунок тих фінансових ресурсів, які фор-мують статутні капітали (власний прибуток, додатковий випуск акцій акціонерних товариств, бюджетні кошти, що можуть надаватися державним підприємствам, тощо).
На фінансування фонду власних оборотних коштів підприємства спрямовують також інші (крім статутного капіталу) власні кошти: тимчасово нерозподілену частину прибутку, залишки спеціальних фондів та інші фінансові ресурси (див. формулу 4, описану в розділі 3). Згідно з діючою методикою, для визначення суми наявних у під-приємства власних оборотних коштів роблять такий роз-рахунок: підсумок розділу 1 пасиву балансу "Власний капітал" плюс підсумок розділу 2 пасиву ' Забезпечення наступних витрат і платежів", плюс підсумок розділу ІЗ пасиву "Довгострокові зобов'язання" мінус підсумок роз-ділу 1 активу балансу "Необоротні активи" і мінус розділ З активу "Витрати майбутніх періодів". Тобто за цією методикою до оборотних коштів включається вся сума нерозподіленого прибутку (незважаючи на його призна-чення, отже, і прибуток, що призначений на капітальні вкладення), а також сума тимчасово невикористаних на створення основних засобів амортизаційних відрахувань. Потреба підприємств у власних оборотних коштах визначається у процесі нормування, тобто це визначенні нормативу власних оборотних коштів як їхнього планово-го
