Власні оборотні кошти призначені для покриття лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей. Але, як зазначалось, потреба підприємства у коштах для ство-рення запасів протягом року неоднакова навіть у підпри-ємств із несезонним характером виробництва, не кажучи вже про сезонні підприємства. Тому більшість підприємств залучає до свого господарського обігу позикові оборотні кошти у вигляді банківських кредитів. До позикових фінансових ресурсів, які використовуються для створення фонду оборотних коштів, належать також усі види креди-торської заборгованості.

Оборотні кошти підприємств, створені за рахунок усіх джерел, поділяються на нормовані і ненормовані. До нормо-ваних оборотних коштів належать кошти, які формують: * виробничі запаси (тобто запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних комплектуючих виро-бів, псуються. Вважається, що розмір вкладень оборотних коштів у ненормовані активи залежить від багатьох чин-ників, які важко піддаються плануванню. Значну частину потреби в цих коштах підприємства покривають за раху-нок позикових фінансових ресурсів, насамперед — за рахунок банківських кредитів.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненор-мовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних вироб-ничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків гото-вої продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах май-бутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підпри-ємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винят-ком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1)

2)

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і струк-туру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез-печила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щоріч-них нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з ура-чуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормаль-ний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використан-ням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності круговороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ ТА ЗНАЧЕННЯ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ

2.1.Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборот-них коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, і соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану , який охоплює та пов’язує фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає враху-вання багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

· умови постачання підприємств товарно – матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

· організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

· умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмір-них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство-рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продук-ції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприя-ють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємниць-кої діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний пе-ріод — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за прове-дення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчис-люється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробни-чих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цін-ностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині,