- взаємовиключність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішення” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну;

- забезпечення однакових умов опису альтернатив (аби забезпечити можливості порівняння альтернатив, їх необхідно описувати в одних і тих самих умовах: часових, ресурсних, зовнішніх обмежень тощо). Дотримання цієї вимоги має гарантувати однакові “стартові” умови для кожної альтернативи та врахування усього комплексу результатів їх реалізації.

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями:

1) реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації. Зовнішні чинники часто обмежують кількість прийнятних альтернатив. До таких, зокрема, відносяться:

- юридичні обмеження;

- можливості існуючих технологій;

- моральні та етичні норми тощо.

2) відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні організація;

3) прийнятність наслідків реалізації альтернативи. Результат реалізації альтернативи у загальному випадку – це багатомірне явище. Реалізація альтернативи призводить до наслідків як пов’язаних, так і не пов’язаних з досягненням встановленої мети. Якщо в процесі прийняття рішення не прийматимуться до уваги такі наслідки, можна отримати результат, який повністю нейтралізує очікуваний ефект. Тому в процесі виявлення можливих наслідків реалізації кожної альтернативи необхідно враховувати:

- не тільки основні (пов’язані з досягненням мети), але і побічні результати;

- не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

Схематично процес оцінки альтернативних варіантів представлений на рис.1.3.

Рис. 1.3. Послідовність оцінки альтернативних варіантів

у процесі прийняття рішень

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на закладі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб’єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об’єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуіції суб’єкта управління.

В практиці прийняття рішеннь часто виникає питання про доцільність застосування групового або індивідуального підходу до процедури прийняття рішень. Модель, спрямована на вирішення цього питання, розроблена Ріком Роскіним.

Модель Ріка Роскіна має форму дерева рішень, яке містить 4 змінних фактори:

часовий фактор;

ступінь довіри менеджера до підлеглих;

важливість прийняття правильного рішення;

важливість отримати згоду підлеглих виконати рішення.

Рис.1.4. Дерево стилів рішень

Модель, представлена на рис 1.4., вимагає від менеджера зважити кожну з цих змінних і визначити в залежності від цього стиль прийняття рішення: індивідуальний чи груповий.

Коли критичним фактором є час, рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст. Коли час не є критичним фактором, необхідно прийняти до уваги наступний фактор – ступінь довіри менеджера до підлеглих:

- якщо він є достатньо високим, менеджер може використати стиль “консультації”, тобто демонструвати зацікавленість у думках підлеглих щодо вирішення проблеми;

- якщо ступінь довіри є низьким, тоді необхідно брати до уваги відразу два наступні фактори: потрібної якості рішення і ступеня згоди підлеглих виконувати рішення. Механізм вибору стилю прийняття рішення у цьому випадку описаний в табл.1.1.

Таблиця 1.1.Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення.

Тип проблеми | Стиль вирішення проблеми

Коли:

Якість вирішення більш важлива, ніж наявність згоди його виконувати | 1. Наказ

Рішення приймається начальни-ком незалежно від інших з використанням інформації, яка у нього є

Згода виконувати рішення більш важлива, ніж його якість | 2. Консенсус

Групове прийняття рішення з ви-користанням інформації та ідей усіх членів групи

Якість та згода однаково важливі | 3. Консультації

Рішення приймається начальни-ком, який використовує думки підлеглих

Ні якість, ні згода не є критич-но важливими | “Штампування рішень”.

Рішення приймається найбільш легким та швидким способом – за суттю “штампується”

Список використаної літератури

Андрійчук В., Бауер А. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. Навч. Посібник – КНЕУ, 1998.

2. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту, Підручник – Львів: БаК, 2001.

3. Нємцов В.Д. Довганов Л.С., Менеджмент організації, Навч. Посібник. –К.: ТОВ УВКП «ЕксОБ», 2000.

4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту, Підручник, -К.: Кондор, 2006.

5. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Тернопіль –«Карт- бланш», 2003.

6. Тарнавський Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика Підручник.- 2-е вид., перероблене і доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003.