Так, для державної реєстрації юридичної особи слід подати реєстраційну картку за формою, затвердженою наказом Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва України (далі – Держпідприємництво) від 9 квітня 2004 р. Форма, зокрема, передбачає, що створення юридичної особи можливе двома способами: шляхом заснування нової юридичної особи та шляхом реорганізації існуючих юридичних осіб. У свою чергу, існує кілька видів реорганізації юридичної особи з метою створення юридичної особи: виділ, розділення, злиття та перетворення.  

«На нашу думку, з огляду на складність поняття „реорганізація юридичної особи”, його слід точно визначити у ЦК»

Стосовно видів реорганізації з метою створення юридичної особи новий Цивільний кодекс України (далі – ЦК) у ст.ст. 106-108 дав їм відповідне визначення. Натомість щодо реорганізації як способу припинення юридичної особи були проблеми, оскільки до змісту цього поняття належав виділ юридичної особи зі складу іншої юридичної особи, що було неправильно, бо в результаті виділу припинення існуючої юридичної особи не відбувається. Цей недолік було усунено у ЦК, проте разом із водою вихлюпнули й дитину, таким чином, застосування терміна «реорганізація» у правових актах стало проблематичним завдяки його невизначеності у ЦК. Зрозуміло, краще зовсім не давати визначення поняттю, ніж робити це неправильно, що було допущено у ЦК 1963 р. На нашу думку, з огляду на складність поняття „реорганізація юридичної особи”, його слід точно визначити у ЦК.  

Визначення „реорганізація юридичної особи”

Ускладнення з визначенням поняття „реорганізація юридичної особи” починаються вже при спробі визначити родове для нього поняття. В рамках цивілістики зробити це досить складно. Реорганізація в деяких випадках може бути способом припинення юридичної особи, а в інших – способом створення юридичної особи, відтак, виділення юридичної особи зі складу існуючої юридичної особи спричинює виникнення юридичної особи, а не її припинення. Почасти припинення юридичної особи в процесі реорганізації збігається з виникненням юридичної особи. При злитті, розділенні та перетворенні має місце як припинення, так і виникнення юридичних осіб.

У Господарському кодексі України 2003 р. термін «реорганізація» зустрічається у ст. 56, присвяченій порядку створення суб’єктів господарювання, і у ст. 59, присвяченій порядку їх припинення, причому у кожній з цих статей термін «реорганізація суб’єкта господарювання» вживається з різним змістом, що само по собі не дуже вдало. Крім того, невдало цей термін використано і у ст. 56, бо в результаті приєднання нова юридична особа не утворюється, а має місце лише припинення однієї або кількох юридичних осіб при збереженні юридичної особи, до якої переходять права та обов’язки юридичних осіб, які припинили власну діяльність.

У Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» поняття „реорганізація” застосовується лише в зв’язку з припиненням юридичних осіб. У Держпідприємництві досить вдало вирішили проблему, пов’язану з поняттям „реорганізація”, оскільки у згаданому наказі від 9 червня 2004 р. не вказали як вид реорганізації у процесі створення юридичної особи приєднання, хоча цей термін використовується у ст. 56 Господарського кодексу України.

Якщо з реорганізацією юридичних осіб все більш-менш зрозуміло, то з  поняттям „реорганізація суб’єкта господарювання” – ні. Є суб’єкти господарювання, які не можна віднести ані до юридичних осіб, ані до фізичних осіб. Правовий статус такого суб’єкта (промислово-фінансової групи) регулюється Законом України «Про промислово-фінансові групи в України» від 21 листопада 1995 р. Пункт 11 ст. 1 цього Закону визначає термін «реорганізація промислово-фінансової групи» як зміну головного підприємства промислово-фінансової групи, перезатвердження переліку кінцевої продукції, перезатвердження складу її учасників, що потребує внесення змін до генеральної угоди.      

У ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. залишилося застаріле за змістом поняття „реорганізація юридичної особи” як спосіб її припинення. Для визначення змісту поняття „реорганізація суб’єкта господарювання” корисно звернутися до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. Цей Закон визначає реструктуризацію підприємства як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, яка не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що буде сприяти фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.  

Реструктуризація є окремим випадком реорганізації 

Попри те, що це визначення має спеціальний характер, можна дійти висновку, що реструктуризація є окремим випадком реорганізації підприємства; при реорганізації юридичної особи шляхом реструктуризації може мати місце збереження системи юридичних осіб, таким чином, їх права та обов’язки не припиняються і не виникають у зв’язку з реорганізацією (у результаті їх реорганізації), а лише переходять від одних юридичних осіб до інших, змінюються іншим чином, або виникають чи припиняються, але тільки в порядку правонаступництва, причому завжди мається на меті досягнення економічного ефекту. Реструктуризація може стосуватися в загальному випадку цілої системи підприємств, і економічний ефект може визначатися лише в цій системі, а не в окремих її ланках, причому сама ця система підприємств може бути юридичною особою, а може і не бути нею.

Це не суперечить поняттю „реорганізація юридичних осіб”, яке склалося в цивілістиці і припускає зміни саме системного характеру, як-от: виникнення або припинення юридичних осіб при обов’язковій наявності правонаступництва. Такі