В теорії міжнародної торгівлі докладно розглянемо різні ас-пекти порівняльних переваг та їх роль у міжнародному поділі праці та спеціалізації виробництва.

Класична теорія торгівлі.

А. Сміт перший, доводячи вигідність для країни вільної торгівлі, розробив теорію абсолютних переваг.

Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перева-гами (пов'язаними з кліматичними умовами і природними ре-сурсами) та придбаними перевагами (пов'язаними з розвитком технології та високою кваліфікацією працівників) у вироб-ництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх ефектив-ніше, ніж інші. Якщо торгівля не буде обмежена, — стверджував А. Сміт, — то кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсолютну перевагу. Обмін між країнами надлишками спеціалізованої продукції є вигідним для кожної країни, оскільки дає змогу: 1) реалізувати надлишки конкурентоспроможного виробництва і 2) придбати на отриманий дохід більшу кількість імпортного товару, ніж во-на сама могла б виготовити.

Д. Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжнародної торгівлі, ввівши принцип відносної переваги.Теорія відносної переваги у витратах стверджує, що міжнародна торгівля вигідна для будь-якої країни і для тієї, котра ні в чому не має переваг, і для тієї, котра має переваги абсолютно для всіх товарів. У кожній країні (без урахування абсолютних пе-реваг) завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефек-тивне (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти то-варів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ре-сурси на більш ефективних виробництвах. Країні невигідно роз-вивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця у витратах менша, ніж на виробництво продукції продуктивнішої галузі в даній країні. Товар, для якого відносна вигода є найбільшою, і повинен експортуватись.

Проілюструємо ці вигоди на числовому прикладі.

Візьмемо такі країни, як Англія і Португалія, і припустимо, що вони торгують одна з одною. Оскільки дві економіки не взаємодіють, то можна очікувати, що ціни на одні й ті ж товари в Англії і Португалії будуть різними. Цю різницю в цінах Д. Рікар-до пояснював різною продуктивністю праці в цих країнах. Крім того, наслідком різної продуктивності праці була також і різниця в доходах, бо трудові витрати повинні компенсовуватись, виходя-чи з їх продуктивності.

Припустимо, що кожна країна може вибирати, куди направ-ляти свої трудові ресурси: на виробництво пива, зерна або яки-хось поєднань цих товарів. Час, необхідний для їх виробництва, і час, який є в наявності, показано в табл. 1.

Таблиця 1

Показники | Англія | Португалія

Час, необхідний для виробництва 1 галона пива (год) | б | 7,5

Час, необхідний для виробництва 1 фунта зерна (год) | 4 | 10

Час, що є в наявності (год) | 36 | 60

Зауважимо, що Португалія менш ефективна у виробництві як пива, так і зерна. Ця нижча продуктивність і впливає на те, що португальці бідніші за британців: англійський робітник може за-робити 1 галон за 6 годин, а португальський — за 7,5 годин. Вис-ловлюючись економічною мовою, Англія має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів. Відносні ціни на товари в обох країнах можна легко підрахувати. Витрати на виробництво 1 гало-на пива в Англії у 1,5 разу вищі ніж витрати на виробництво 1 фунта зерна. Отже, 1 фунт зерна коштуватиме 0,66 галона пива. Так само в Португалії відносна ціна фунта зерна — 1,33 галона пи-ва. Виробничі можливості і доходи кожної країни відображені на мал. 1.

Англія може задіяти всі свої трудові ресурси на виробництві пива і спожити потім 6 галонів пива, але залишитись без зерна (точка А). Навпаки, всю працю можна спрямувати на вироб-ництві 9 фунтів зерна (точка В). Англія може також виробити і

спожити будь-яке поєднання пива і зерна, що знаходиться на лінії. Припустимо, що таке поєднання вибрано: сукупне вироб-ництво і споживання становить 4 галони пива і 3 фунти зерна (точка С). Зазначимо, що ніяка точка, що лежить праворуч від лінії АСВ, не може бути досягнута, оскільки Англія просто не-спроможна виробити більше через брак додаткового робочого ча-су. Будь-яка точка, що лежить ліворуч від лінії АСВ, означає, що не всі трудові ресурси будуть використані. З іншого боку, Порту-галія може виробити і спожити 8 галонів пива (точка X) і 6 фунтів зерна (точка Z) або будь-яку комбінацію цих товарів, яка знахо-диться на лінії: припустимо, 2,66 галона пива і 4 фунти зерна (точ-ка Y).

перед початком торгівлі після торгівлі

Рис. 1 Ілюстрація виграшу від торгівлі за моделлю Д. Рікардо

Тоді як Англія більш ефективна у виробництві обох товарів, ціни на пиво по відношенню до зерна є меншими в Португалії. Англія має абсолютну перевагу у виробництві зерна і пива, але Португалія володіє порівняльною перевагою у виробництві пива.

Результат аналізу Д. Рікардо такий: торгівля принесе вигоду обом країнам, навіть незважаючи на те, що Англія має абсолютну перевагу у виробництві цих товарів. Якщо Англія і Португалія почнуть торгувати, то Англія платитиме не більше, ніж 1,5 фунта зерна за кожний галон пива, оскільки це ціна внутрішнього ринку, а Португалія — не більше 1,33 галона пива за кожний фунт зерна. Припустимо, що вплив попиту і пропозиції встановив рівноважну ціну 1 галона пива на 1 фунт зерна. Кожна країна спеціалізувати-меться на виробництві порівняно дешевшого товару.

Виходячи з цього, оскільки в Англії дешевше виробляти зерно ніж пиво, то всю працю краще спрямувати на