виробництво 9 фунтів зерна. В Португалії відносно дешевше виробляти пиво. Якщо вона спеціалізуватиметься на ньому, то виробить 8 галонів пива. Вже за новими цінами британці за свої 9 фунтів зерна от-римають 9 галонів пива, тоді як до торгівлі з Португалією кож-ний фунт зерна міг бути проданим лише за 0,66 галона. Так само в Португалії тепер буде дешевшим зерно. Новий рівень спожи-вання показано на малюнку штриховою лінією. У британців но-ва точка споживання — Ср а у португальців — Yr Спеціалізація завдяки порівняльним перевагам підвищила добробут обох країн.
Приклад, наведений Д. Рікардо, гранично спрощений: вкрай рідко закриваються цілі галузі, як пивоварна в Англії, так і вироб-ництво зерна в Португалії. Однак країни намагаються спеціалізу-ватись і експортувати ті товари, які можуть бути вироблені найбільш ефективно, оскільки вигоди від торгівлі, що ґрунтують-ся на принципах порівняльних переваг, очевидні. Спеціалізація і торгівля, які ґрунтуються на використанні порівняльних переваг, сприяють більш ефективному розміщенню світових ресурсів, а отже, і зростанню світового виробництва.
Міжнародна торгівля збільшує дохід і рівень життя країн, що торгують між собою. Нація, яка ігнорує принцип порівняльних переваг, імовірно поплатилася б зниженням життєвого рівня населення і уповільненням темпів еко-номічного зростання.
Розвиток класичної теорії торгівлі.
Теорія Д. Рікардо не з'ясувала до кінця походження порівняльних переваг, якими володіє та чи інша країна. Вона зали-шила відкритим питання: чому окрема країна стає більш ефективною у виробництві певного товару? Чому, наприклад, США досягли порівняльної переваги у виро-щуванні пшениці, а Японія — у виплавлянні сталі? У першій по-ловині XX ст. шведські економісти Елі Хекшер і Бертін Олін од-ними з перших запропонували систематизоване пояснення дже-рел порівняльних переваг, відоме як теорія відносної забезпече-ності чинниками виробництва Хекшера — Оліна.
Теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва.
Е. Хекшер і Б. Олін помітили, що держави наділені виробничими ресурсами (капіталом, працею, землею) неодинаково. В одній країні відносно багато робочої си-ли, в іншій — мінеральних ресурсів,ще в одній — велика кількість орних земель. Інакше кажучи, одні чин-ники можуть бути в надлишку, інші — в дефіциті. Вважається, що країна має надлишок (або дефіцит) чинника, якщо співвідношен-ня між його якістю і рештою чинників у неї є вище (або нижчим), ніж у решти країнах світу. З іншого боку, у витратах виробництва різних товарів різне співвідношення витрат різних чинників. Про-дукт вважається трудомістким, капіталомістким, землемістким, коли частка витрат на відповідний чинник в його вартості є ви-щою, ніж у вартості інших продуктів. Відмінності між країнами у порівняльних перевагах саме й пояснюються тим, що: 1) у вироб-ництві різних товарів чинники використовуються в різних співвідношеннях; 2) неоднакова відносна забезпеченість країн чинниками виробництва. Теорія Хекшера - Оліна стверджує, що кожна країна прагнутиме до спеціалізації і експорту тієї про-дукції, при виготовленні якої інтенсивно використовуються над-лишкові, а відтак дешевші чинники виробництва, а отже, і до імпорту тих продуктів, чинники виробництва яких, через віднос-ну рідкісність їх, у цій країні дорогі.
Наприклад, у Гонконзі і на Тайвані значно більше трудових ресурсів, ніж земельних, отже, вигідно спеціалізуватись на вироб-ництві товарів і послуг, що інтенсивніше використовують працю, а не землю. Саме тому Гонконгу вигідно експортувати продукцію швейного виробництва, яке розміщується в багатоповерхових фа-бриках, а імпортувати автомобілі, виробництво яких потребує ве-ликої площі на одного робітника. Туреччина ж, де земля є в над-лишку по відношенню до кількості населення, згідно з теорією Хекшера — Оліна експортуватиме сільськогосподарську про-дукцію.
Отже, теорія співвідношення чинників виробництва стверд-жує, що співвідношення частки землі, трудових ресурсів і капіта-лу зумовлює їх порівняльну вартість. Ці витрати, у свою чергу, визначають, які товари країна може виробляти більш ефективно і експортувати.