1* - Леоненко П,М. , Юхименко П.І. , Ільєнко А.А. Теорія фінансів : Навч. пос. / за заг. редакцією О.Д.Василика /- Київ 2005 - 480 ст.

Усі види названих джерел беруть участь як у формуванні активів

підприємства, так і в здійсненні його виробничо – господарської діяльності з метою одержання відполвідного доходу, прибутку.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств велике значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених та позикових коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Можна виділити такі основні складові фінансових ресурсів підприємства:

Прибуток;

Амортизаційні відрахування;

Обігові кошти;

Бюджетні асигнування;

Надходження з цільових фондів;

Надходження з централізованих корпоративних фондів;

Кредити.

Прибуток – це грошовий вираз фінансових ресурсів, що створюються підприємствами будь-якої форми власності і належить їм після розподілу доходів від господарської діяльності. Прибуток – це найголовніша фінансова категорія на рівні підприємницьких структур, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці , рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Прибуток також є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Амортизаційні відрахування – це вид цільових фінансових ресурсів, які відображають перенесення на готову продукцію частини вартості використовуваних основних зсобів і є фінансовими ресурсами підприємства для їх відтворення.

Обігові кошти – частина фінансових ресурсів підприємства, що постійно перебувають у господарському обороті. До них відносять кошти та їх еквіваленти, необмежені у використанні а також інші активи підприємства, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Бюджетні асигнування завжди мають суворо визначений порядок використання й можуть надаватися підприємству у формі:

Бюджетних інвестицій – виділення коштів у вигляді капітальних вкладень на розвиток виробництва в приоритетних напрямах, які впливають на ефективність економіки країни в цілому.

Бюджетних кредитів – надаються підприємствам державного сектора економіки на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони здійснюються, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів; можуть бути безпроцентними або з не високою процентною ставкою;

Державних дотацій – виділення коштів на видшкодування збитків підприємств, коли збитковість є наслідком ринкової конюнктури або політики держави;

Державних субсидій – виділення коштів із бюджету субєктам підприємницької діяльності на вирішення конкретних завдань у межах спеціальних державних програм розвитку.

Надходження з централізованих корпоративних фондівхарактеризують внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів за принципом сальдо взаємо відносин.

Кредити – фінансові ресурси, які тимчасово надані в користування та розпорядження підприємства для покриття тимчасових і сезонних потреб виробництва.

Кредит існує в двох формах :

Комерційний ( товарний ) кредит – це придбання товарів або послуг із відстрочкою платежу;

Банківський кредит – позичка від банку або інших установ у грошовій формі під певний відсоток.

Склад фінансових ресурсів , їх обсяги залежать від виду й розміру підприємства, виду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно повязаний з обсягами виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів та їх ефективне використання визначають задовільний фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність і рентабельність. З огляду на це найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найкращого їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства.

2.1. Валовий внутрішній продукт як основне джерело

фінансових ресурсів.

Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призначення фінансових ресурсів є виявлення їхнього взаємозв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту ( табл.2*).

Основним джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби.

Частина фінансових ресурсів є вирахуваннями із заробітної плати, податків та платежів населення. Велику частку також становлять непрямі податки, які в структурі валового внутрішнього продукту показані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям з економіки з державного бюджету. Тому при зіставленні фінансових ресурсів із валовим внутрішнім продуктом треба враховувати особливість взаємозв'язків показників, оскільки метод обчислення фінансових ресурсів об'єктивно зумовлює підвищення їхньої питомої ваги у валовому внутрішньому продукті. Було б доцільніше здійснювати корегування фінансових ресурсів із метою вилучення подвійного рахунку.

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості. Це, як зазначалося вище, прибуток, податки, відрахування на соціальне страхування та соціальне забезпечення, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, частина фінасових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів, включає відрахування від собівартості на геологорозвідку, до фонду конверсії, плату за використання природних ресурсів, тощо. Тому розгляд стуктури фінансових ресурсів у тісному зв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту має велике теоретичне й практичне значення.

По – перше, стає можливим визначити рівень використання фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати

2* Василик О.Д. Теорія фінансів