характеристику ефективності функціонування фінансового механізму. По – друге, значно розширюється інформаційна база для

розробки фінансових показників ефективності виробництва й розробки основних напрямків удосконалення методів її підвищення.По – третє, можна відстежити рух кожної складової валового внутрішнього продукту від початкової – виробництва до кінцевої стадії – використання.

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, галузями господарства, соціальними групами, безпосередніми виробниками матеріальних благ.

На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їхній розподіл і ерерозподіл. У своїй сукупності вони складають основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їхньої сутності , оскільки саме тут в результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення і використання, які по своїй суті є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин – головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення. Однак, розглядаючи фінанси, як складову господарського механізму, треба зазначити, що їхній вплив на роширене відтворення проявляється там і тоді, де й коли відбувається процес створення й вікористання фінансових ресурсів.

Високий відсоток фінансових ресурсів щодо валового внутрішнього продукту підтверджує, що фінансова система виконує надмірну перерозподільчу функцію. Це знижує , з одного боку ефективнність самої фінансової системи, а з другого – негативно позначається на наявній системі розподілу й перерозподілу створюваного продукту. Перевантаження фінансової системи різними формами перерозподілу ресурсів між верствами населення, галузями економіки та регіонами негативно впливає на стимули до праці, оскільки відбувається відрив використання фінансових ресурсів від місця їх створення. Треба вжити серйозних заходів, які б забезпечили раціональнішу структуру співвідношення системи фінансів і валового внутрішнього продукту.

Останніми роками виникли диструктивні тенденції і в розподілі створюваних у державі фінансових ресурсів у розрізі суб'єктів володіння і розпорядження.

Збільшувалася частка фінансових ресурсів підприємницьких структур. Це позитивно вплинуло на економічні й соціальні процеси, оскільки так були створені сприятливі умови для підприємницької діяльності та зменшилися обсяги втручання держави в процеси фінансового забезпечення розвитку економіки.

Бюджет підприємства як інструмент управління фінансовими ресурсами.

Проведення державою економічних реформ створює умови для підвищення ділової активності підприємств. Однак реальність в якій перебувають суб'єкти господарювання є складною. Підприємства, маючи право прийняття всіх управлінських рішень, у тому числі й фінансових , розв'язують проблеми оцінки своєї діяльності з погляду адекватності існуючих обставин й економічної ефективності . Зрозуміло, така оцінка є складним завданням, оскільки залежить від багатьох обєктивних чинників, а саме : нестачі ресурсів для поточної і перспективної діяльності, відсутності дієвих методів формування фінансово-економічної стратегії і значною мірою від економічної системи підприємства, в межах якої здійснюються управлінські рішення .

У таких умовах на перший план висуваються проблеми розробки й впровадження інших технологій управління, регулювання та планування на рівні суб'єктів господарювання. Тому головним у діяльності підприємств при прийнятті рішень є розробка поточної та перспективної фінансово-економічної стратегії, дієвим інструментом реалізації якої може стати бюджет підприємства – важливий інструмент внутріфірмового планування.

Бюджет – передбачуване обчислення очікуваних доходів і витрат держави, установи, підприємства ябо окремої особи на певний термін, яке асоціюється з кошторисом.

У країнах із ринковою економікою бюджет пов'язують із управлінням фірмою і визначають його кількісним планом, який є набором фінансових, економічних і натуральних показників, що відображають діяльність фірми. При цьому бюджети можуть створювати окремі цілісні саморегулюючі системи, кожна з яких відповідає за пеіний напрямок використання ресурсів і отримання прибутку. Іншими словами, бюджет визначається фінансовим планом та економічним регулятором відносин між структурними підрозділами підприємтсва та підприємством і зовнішнім середовищем.

Бюджет підприємства є цілісною науково обгрунтованою системою збору, аналізу й обробки інформації, отриманої із внутрішнього та зовнішнього середовища, виконання розрхунків основних і допоміжних показників економічного стану підприємства і конролю за їх виконанням на основі економіко – математичних моделей і технологій на всіх етапах реалізації бюджету.

Слід зауважити , що у діяльності вітчизняних підприємств бюджет як інструмент плануання ще не знаходить належної оцінки і застосування. Така ситуація у сфері бюджетування на рівні підприємств спричинена тим, що по-перше, нинішня система галузевого планування втратила соє значення і зруйнована. По-друге період ринкових перетворень на зміну техпромфінплану прийшов бізнес-план, виражений у фінансових показниках, який є прикладом сполучення перспективного і поточного планування при створенні нового підприємства, для розробки стратегії фінансування і залученні інвестицій або обгрунтування виробництва нових видів продукції. По-третє, впровадження достатнього досвіду бюджетування , набутого у розвинутих країнах, стримується складністю розробки бюджетів, відстністю науково обгрунтованої методичної базі, прийнятної для вітчизняних підприємств. До стримуючих факторів впровадження бюджетування у господарську практику можна віднести недостатність належної маркетингової інформації, якість нагромаджених статистичних рядів, які характеризуються нестійкістю мароекономічних показників.

Відстоюючи бюджет, у першу чергу, як інструмент фінансового планування, в країнах ринкової економіки його вважають описом цілей компанії, визначенням у термінах конкретних фінансових та операційних завдань. Розроблений у первісному своєму вигляді як статистична система взаємовідносин , бюджет у подальшому стає реєстром етоалонних показників, що порівнюються із результатами поточної діяльності. Доповнений моделями продажу, функціонування виробництва бюджет перетворюється у комплексну систему, що дає змогу знаходити оптимальні щодо обраних критеріїв як поточні, так і перспективні рішення у