Як правило, фірма складає: операційний бюджет, фінансовий бюджет, бюджет коштів і бюджет капітальних вкладень. За таких умов головний бюджет стає основою для прогнозування і планування прибутку – основного фінансового русурсу підприємства. Його завданням є опис у структурованій формі очікування щодо продажу продукції, її витрат та інших фінансових операцій у плановому періоді.

Бюджет підприємства – досить складний документ за своїм змістом і потребує від виконавців досвіду в усіх сферах його діяльності, оскільки відображає взаємодію таких сфер. Складання бюджету потребує також докорінної зміни структури керівництва й управління підприємством, великих витрат часу і коштів.

Питанняпроте, чи потрібно впроваджувати бюджетування у господарську практику підприємств, повинно вирішуватися однозначно – необхідно, оскільки наявність навіть найпростішого бюджету дає змогу орієнтуватись у різних аспектах фінансового управління від податкового планування до вироблення резервної політики підприємства.

Процес бюджетування як технологія планування, обліку та контролю за грошовими потоками і фінансовими результатами поступово проникає в організацію управління господарською і фінансовою діяльністю підприємств.

Бюджетування потребує індивідуального підходу у кожному конкретному випадку. У разі серйознішого підходу до бюджетування рекомендується складати три бюджети :

Бюджет руху, що вимірює грошові потоки. Завдання цього бюджету – контролювати, забезпечевати і планувати палтоспроможність підприємства;

Бюджет доходів і видатків. Його завдання – визначати фінансові результати;

Бюджет за балансовим листом визначає майбутній стан плану рахунків, тобто майбутнє значення балансових статей активів і пасивів.

Наведені вище рекомендації щодо впровадження бюджетування на підприємстві передбачають зв'язокбюджетів із центрами отримання прибутків і фінансової звітності, що відповідає суті бюджетування як технології планування, обліку та контролю за грошовими потоками та фінансовими результатами. Тому підприємства, які впроваджують бюджетування, мають першочергову потребу у складанні, крім операційних бюджетів, бюджету руху грошових засобів, бюджету доходів і витрат та балансового бюджету.

У сьогоднішніх умовах підприємства, впроваджуючи бюджетування, можуть обирати шлях складання бюджету як інструменту управління ( тобто планування, обліку і контролю) .

Потреба в управлінні фінансами в умовах економічної нестабільності, забезпечення ефективного розвитку підприємства ставить перед вітчизняними підприємствами завдання – освоєння методики формування бюджету як основоного фінансового плану підприємств. Бюджет відобржає основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства, які у недалекому ще минулому і тепер не об'єднуються у прийнятих на підприємстві плнах. Розрахунки, що виконуються в процесі формування бюджету, дають змогу у повному обсязі і своєчасно встановлювати необхідний розмір фінансових ресурсів для забезпечення діяльності підприємства, джерел їх надходжень, а також контроль за виконанням бюджету.

Аналіз джерел формування фінансових ресурсів.

Аналіз структури капіталу є передумовою для визначення ефективності його використання. Функціонування капіталу на підприємстві характеризується його постійним кругообігом, під час якого він може перебувати у будь-який час на різних стадіях, зазнавати змін як у джерелах формування, так і у розміщенні. Вивчення динаміки капіталу доцільно зосередити на аналізі структури джерел його формування , напрямах їх структурного, раціонально-збалансованого розміщення.

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і залучених коштів, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності й коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість . У процесі оптимізації структури капіталу треба враховувати основні особливості кожного елемента його складу.

Власний капітал характеризується :

Простотою залучення, тобто рішення пов'язані зі збільшенням

частки власного капіталу, приймаються фінансовими менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших суб'єктів господарювання;

Високою віддачею за критерієм норми прибутку на вкладений

Капітал, бо у цьому разі не потрібна сплата позикового відсотка, зокрема за користування кредитом ;

Зменшенням ризику небезпеки фінансової нестійкості й банкрутства підприємства.

У використанні власного капіталу має місце низка недоліків. Зокрема , обмежений обсяг залучення, не використовувана потенційна можливість приросту рентабельності власного капіталу шляхом залучення ресурсів позикового капіталу.

Позиковому капіталу притаманні такі позитивні риси : збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого піднесення темпів зростання обсягів виробництва ; можливість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва.

Водночас у використанні позикового капіталу є деякі негативні моменти :

Складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин взагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах ;

Необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших суб'єктів господарювання або застави;

Зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит ;

Зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства.

Таким чином підприємство , що використовує позиковий капітал, має вищий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства характеризується певними етапами :

Аналіз капіталу підприємства.

Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.

Оптимізація структкри капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації фінансових ризиків.

Формування показника цільової структури капіталу.

На першому етапі визначається співвідношення власного і позикового капіталів, виявляються його тенденції. У складі позикового капіталу вивчається співвідношення довгострокових і короткострокових редитів, аналізуються розміри прострочених фінансових зобов'язань, з'ясовуються також причини прострочення.

На другій стадії ананлізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства. Зумовленої структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміці коефіцієнти автономії, фінансового левериджу, довгострокової фінансової незалежності, співвідношення довго і короткострокової заборгованості.

Основним критерієм для визначення фінансової стійкості підприємства є ринкова вартість як власного, так