При визначенні оптимальної структури капіталу використовується механізм фінансового левериджу. Ефект фінансового левериджу можна розрахувати за формулою :

ЕФЛ = ( Р а – ВС ) * ПК/ВК (2.3. 1.)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає у прирості

рентабельності власного капіталу ;

Р а – рівень рентабельності використаних активів підприємства

ВС – відсоткова ставка за кредит

ПК – сума позикового капіталу

ВК – сума власного капіталу

Наведена формула має дві частини :

Дифенціал фінансового левериджу ( Р а – ВС ), який відрізняється рівнями рентабельності активів підприємства і ставки відсотка за користування кредитом ;

Коефіцієнт фінансового левериджу ( ПК/ВК ) , що характеризуеться обсягом позикового капіталу , котрий припадає на одиницю власного капіталу акціонерного товариства.

Виокремлення відповідних елементів дає можливість цілеспрямовано збільшувати ефект фінансового левериджу при формуванні структури капіталу.

При збільшенні частки позикового капіталу в структурі капіталу підприємства відбувається спадання рентабельності власного капіталу, у такому разі недоцільно користуватися кредитами комерційного банку.

Зростання ефекту фінансового левериджу має певні межі. Зниження фінансової стійкості підприємства у процесі підвищення використовуваного позикового кпіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати відсоткову ставку за користування кредитом з урахуванням включення до неї премій за додатковий фінансовий ризик. За певного коефіцієнта фінансового левериджу його диференціал може бути зведений до нуля, коли використання позикового капіталу вже не дає приросту рентабельності власного капіталу.

В окремих випадках диференціал фінансового левериджу може мати негативну величину, за якої рентабельність власного капіталу може знизитися , бо частина прибутку, що генерується власним капіталом, ітиме на обслуговування використовуваного позикового капіталу за високими відсотковими ставками. Підвищення коефіцієнта фінансового левериджу вигідне тоді, коли диференціал перевищуватиме нульову позичку. Негативне значення диференціала веде до зниження рентабельності власного капіталу.

Не можна визначити оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом , не враховуючи при цьому їхньої вартості. Чим більше буде у загальній структурі капіталу позикового капіталу, тим вищим буде ефект від фінансової діяльності підприємства і навпаки.

Аналіз рівня рентабельності власного капіталу підприємтсва свідчить про пряму залежність між диференціалом фінансовіого левериджу і рентабельністю власного капіталу. Використання кредитів комерційного банку має рацію тільки тоді, коли рентабельність активів підприємства перевищує середню відсоткову ставку за користування кредитом.

Напрями ефективного використання фінансових ресурсів для забезпечення процесу відтворення на підприємстві в умовах ринкової економіки .

Для ефективного функціонування підприємства важливе значення має визначення оптимальної потреби в фінансових ресурсах, забезпечення структури, джерел їх формування та обгрунтованих напрямків їх використання.

Фінансові ресурси створюються і викоритсовуються всіма суб'єктами фінансових відносин. Фінансові ресурси використовуюються підприємницькими структурами в процесі виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності. Вони постійно знаходяться в русі, а в грошовій формі перебувають лише у вигляді залишків коштів на розрахункових рахунках в банках та в касі підприємства.

Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на :

Фінансування затрат ;

На виробництво та реалізацію продукції, робіт та послуг ;

Реальні та фінансові інвестиції ;

Утворення грошових фондів спеціального призначення ;

Платежі до бюджету ;

Виплату позичок ;

Благодійні цілі .

За напрямами використання фінансові ресурси поділяються на :

Витрати на економічний розвиток підприємства ;

Витрати на соціально-культурні заходи ;

Витрати на розвиток науки ;

Надання благодійної допомоги ;

Витрати на обслуговування залучених фінансових ресурсів ;

Інші витрати підприємтсва .

У кінцевому підсумку, напрями використання фінансових ресурсів можна поділити на три групи :

1. Поповнення фонду відшкодування ;

2. Формування фонду споживання ;

3. Формування фонду нагромадження.

Розгляд фінансових ресурсів за джерелами створення у зв'язку з напрямками використання має значення для визначення межі функціонування фінансових ресурсів.

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень податків та інших обов'язкових внесків приводить до зростання фінансових ресурсів держави і зменшення, відповідно фінансових ресурсів підприємтсв, що негативно відображається на результатах їхньої діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників , а також сприяє відтоку коштів у тіньовий бізнес.

В сучасних умовах дефіциту фінансових ресурсів як на державному рівні, так і на рівні підприємств важливим є пошук нових видів доходів( проведення прискореної амортизації, відпуск цінних паперів, приватизація, здча майна воренду ) .

Наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів та їх ефективне використння визнчають задовільний фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість . ліквідність і рентабельність . З огляду на це найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найкращого їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємтсва.

Вступ

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, слїклад і структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток. Наявність фінансових ресурсів , їх ефективне використання визначають фінансое благополуччя підприємства : платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Фінансові ресурси підприємств незалежно від форм власності формуються в процесі розподілу створеного продукту. Місце і роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їх теоретичне обгрунтування як економічної категорії.

Існує кілька визначень фінансових ресурсів :

Фінансові ресурси – це грошові засоби , які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ. У наведеному значенні ресурси прирівнюються до грошових засобів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. ( А.Г.Загородній )

Фінансові ресурси – це сукупність коштів , що є в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання. Слід зауважити , що фінансові ресурси характеризують не грошові засоби взагалі, а грошові нагромадження. Грошові фонди, які сформовані в процесі розподілу створеного на