- створення такого товару, набору товарів (асортименту), що більш повно задовольняє вимогам ринку, ніж товари конкурентів;

- необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.

Рис. 3.2. Рекомендована організаційна структура ПП "Діоніс"

Для того щоб підприємство могло вижити в умовах конкуренції, яка існує на регіональному ринку, утримати свої позиції на ньому і збільшити свою частку, йому необхідно переглянути свою організаційну структуру, тобто створити відділ маркетингу на підприємстві. Відділ маркетингу в даний час відсутній на підприємстві, але є необхідний для нього на сьогоднішній день, тому підприємству потрібно створити таку структуру служби маркетингу, яка зможе взяти на себе всю маркетингову роботу, включаючи планування.

Так як ПП „Діоніс” є малим підприємством, то усі маркетингові функції будуть покладені поки що на одну особу-маркетолога, в обов’язки яких будуть входити:

- проведення дослідження та здійснення аналізу стану ринку електротоварів;

- оцінка діяльності основних конкурентів;

- дослідження купівельної поведінки споживачів;

- формування товарного асортименту;

- управління та оцінка якості і конкурентноздатності продукції;

- здійснення цінової політики та визначення оптимальної ціни на товарні групи.

- проведення рекламної кампанії і організація сервісу для клієнтів.

Ми запропонували наступну структуру витрат на маркетингові заходи, при цьому підприємство самостійно визначає, який відсоток запланованого прибутку піде на маркетингові витрати.

Таблиця 3.1.

Запропонована структура витрат на маркетингові заходи для ТзОВ “Діоніс”

Основні напрямки маркетингових витрат | % до сукупних маркетингових витрат

1. Функціонування посади маркетолога | 30%

2. Пряма поштова реклама | 15%

3. Зовнішня реклама | 30%

4. Зв’язки з громадськістю | 5%

5. Стимулювання збуту | 20%

В майбутньому, коли відбудеться розширення торгівельної мережі, необхідно буде залучати інших спеціалістів для служби маркетингу з метою розподілу обов’язків за окремими функціями маркетингової діяльності.

Нарешті для такого підприємства як ПП "Діоніс" потрібно подбати про відділ кадрів, особливо коли підприємство має наміри розширюватись. Це можна обґрунтувати тим, що кадрова політика повинна проводитись підприємством. Крім того, потрібна власна система підвищення кваліфікації для консультантів - продавців.

Відділ маркетингу та відділ кадрів будуть прямо підпорядковуватись виконавчому директорові, окрім цього взаємодіяти з директорами магазинів, особливо коли потрібно буде проводити рекламну кампанію, набирати нових працівників, збирати інформацію про структуру збуту товарів та інше.

3.2. Удосконалення товарної та цінової політик ПП "Діоніс"

За сучасних умов планування та управління асортиментом є невід’ємною частиною маркетингу. Крім збуту цей процес безпосередньо зачіпає сфери виробництва, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, а також взаємовідносини із конструкторськими та технологічними підрозділами. Сутність управління асортиментом у кінцевому підсумку полягає у створенні продуктів, які споживач бажає придбати, і виробництво яких приносить підприємству максимальні прибутки.

Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Ефективним інструментом оцінювання комерційних перспектив окремих товарів у структурі пропозиції підприємства є АВС-аналіз. Згідно з ним продукція ПП "Діоніс" розподіляється на три групи, виходячи з обсягу її реалізації у вартісному чи натуральному вираженні і прибутку, отриманого підприємством, який залежить від встановлених цін і собівартості виробництва та реалізації продукції. До категорії „А” відносять частину асортименту, з якою пов’язується великий (до 50%) внесок до загального збуту; до категорії „В” – продукцію із внеском до загального обсягу продажу до 25%, а до категорії „С” – від 25% і нижче.

Графічним відображенням АВС-аналізу є діаграма Парето, яка дає змогу чітко визначити пріоритети інвестиційної та інноваційної діяльності у межах асортименту продукції підприємства (рис. 3.3).

Прибуток

0 А В С Обсяг збуту

Рис. 3.3. Залежність прибутку від обсягів збуту

Віднесення товарів підприємства до групи А, В, С здійснюється за розрахунковим показником, який враховує відносну відсоткову прибутковість реалізації товарів j-ї групи у розрахунку на відсоток реалізації товарів, і який визначається за формулою:

, (3.1)

де j – класифікатор групи (А, В, С);

та - проранговане у порядку спадання інтегральне значення частки прибутку від реалізації споживачам і-тих товарів, які належать до даної групи, від загальної величини прибутку від реалізації даним підприємством та відповідне йому значення обсягів реалізації;

j i j-1 – відповідно границі значення цих показників двох суміжних груп (А і В; В і С). Для групи А значення показників з індексом „j-1” рівне нулю.

Інтервали цього показника відповідають:

- група А: VА > 3,0;

- група В: 0,7 ? VВ ? 3,0;

- група С: VС < 0,7.

При цьому слід враховувати, що розподіл продукції за групами А, В, С доцільно проводити лише для тих товарів, які є рентабельними. Товари, які є для підприємств збитковими автоматично слід віднести до групи С, віднявши від загального обсягу реалізації товарів підприємства обсяг реалізації нерентабельної продукції.

Для того, щоб віднести дані види продукції до групи А, В чи С необхідно здійснити такі розрахунки:

1) Vj = ; 0,7 ? 1,4 ? 3,0; j > В;

2) Vj = ; 0,7 ? 0,99? 3,0; j > В;

3) Vj = ; 0,7 ? 1,35 ? 3,0; j > В;

4) Vj = ; 0,7 ? 1,56 ? 3,0; j > В;

5) Vj = ; 0,7 ? 1,8 ? 3,0; j > В;

6) Vj = ; 0,7 ? 2,07 ? 3,0; j > В;

7) Vj = ; 0,7 ? 2,25? 3,0; j > В;

8) Vj = ; 0,7 ? 2,32 ? 3,0; j > В;

9) Vj =