Документування процесу аудиту в Україні регулюється національним нормативом № 12 та грунтується на основних положеннях міжнародного нормативу № 9 “Документація”, введеного в дію у січні 1982 р. Міжнародною федерацією бухгалтерів.

Необхідність документування процесу аудиторської перевірки полягає у створенні доказів достатньої обгрунтованості думки аудитора щодо достовірності фінансової звітності клієнта, а також така необхідність пов'язана із аудиторським ризиком: аудитор завжди повинен бути потенційно готовим до захисту ретельності виконання своїх обов'язків у випадку видачі неправильного висновку. Крім того, аналіз робочих документів за попередні роки допомагає підвищити кваліфікацію аудиторів як джерело узагальнення набутого досвіду.

Значні труднощі організації документації аудиту пов'язані з відсутністю не тільки на Україні, але і за кордоном єдиних загальноприйнятих стандартів ведення робочих документів: їх складу, форми, структури і змісту. Проблема ускладнюється відсутністю достатнього досвіду складання таких документів у аудиторів України. Закордонні фірми підходять до цього питання індивідуально, тобто, такі документи є конфіденційними. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.

Документальне оформлення аудиту складається з робочої та підсумкової документації.

Робочі документи аудитора - це записи, зроблені ним під час планування, проведення перевірки, узагальнення її результатів, а також інформація, отримана ним від третіх осіб.

Зобов'язуючи аудитора документувати процес аудиту, йому надають право вибору форми систематизації документів.

Ефективність підготовки робочих документів підвищується під час їхньої систематизації, яка відбувається на рівні аудиторської фірми. Тут, як правило, встановлюються форми листів, анкет, стандарти організації файлів робочих документів.

Зміст робочих документів значною мірою є питанням професійного судження конкретного аудитора, оскільки аудитор не повинен документувати кожне спостереження або розгляд, а тільки ті з них, які він вважає важливими.

Повнота розкриття фактів та інформація, яка міститься в робочих документах, повинні бути доступними для прочитування іншими аудиторами.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора являються його власністю. Їх не можна вимагати або вилучати у аудитора за винятком тільки тих випадків, коли це передбачено рішенням судових або слідчих органів.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і в ході перевірки підприємства-клієнта, є аудиторським досьє (папкою).

На початковій стадії аудиторської перевірки завданням аудитора є ознайомлення з бізнесом клієнта і отримання про нього загальних відомостей. Зарубіжний досвід, зокрема фірми “Моор Стівенс”, свідчить, що аудитори обов'язково мають документально зафіксувати цілі та завдання наступної аудиторської перевірки, для чого складають спеціальний робочий документ “Перелік аудиторських завдань”.

На стадії планування найпоширенішими документами є план та програма аудиторської перевірки.

На стадії фізичної перевірки основних засобів головним прийомом є інвентаризація. Отже, аудитор складає робочий документ під назвою “Перевірка проведення інвентаризації”, де відображає результати інвентаризації та необхідні корективи у звітності.

Найбільше робочих документів складають на стадії безпосередньої перевірки окремих статей. Це документи з детального аналітичного огляду, перевірки і підтвердження окремих показників. В нашому випадку, це робочий документ для перевірки основних засобів “Перевірка статті “Основні засоби”.

На завершальній стадії аудиту аудитор складає підсумкову документацію, до якої сходить аудиторський висновок та додаткова підсумкова документація.

Протягом усього строку ведення досьє, а також після завершення аудиторської перевірки і подання звіту клієнту аудитор має забезпечити належні умови зберігання документів.

Робочі документи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися до постійного архіву аудиторської фірми на тривале зберігання.

4.3. Методика аудиторської перевірки наявності та використання основних засобів.

Після проведеного планування, складання плану і програми аудиторської перевірки та підписання договору на проведення аудиту починається сам процес аудиторської перевірки.

На протязі її проходження основною метою аудитора є збирання достатніх доказів для написання повного і обгрунтованого аудиторського висновку.

Для збору доказів аудитором можуть бути застосовані різні процедури, тобто певні методи пошуку аудиторських свідчень.

Основні методи отримання аудиторських доказів наступні:

Спостереження або участь в інвентаризації.

Спостереження за виконанням господарських операцій.

Усне опитування.

Отримання письмових підтверджень.

Перевірка документів, отриманих від третіх осіб.

Перевірка арифметичних розрахунків.

Економічний аналіз.

Інвентаризація проводиться в цілях забезпечення достовірності даних обліку та звітності. З точки зору технології аудиторської справи інвентаризація - це метод отримання найбільш цінних та дійсних доказів про реальність і точність статей активу балансу, фактів здійснення господарських операцій.

Спостереження за виконанням бухгалтерських операцій - це нескладна процедура, але дуже важлива для оцінки системи внутрішнього контролю та організації обліку на підприємстві. Цю процедуру, як правило, бере на себе ведучий аудитор або доручає досвідченим працівникам.

Іноді буває достатньо простежити за тим, як виконується в бухгалтерському обліку оформлення тієї чи іншої господарської операції, щоб точно оцінити стан внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку на підприємстві, що перевіряється.

Усне опитування або бесіда повинні бути проведені практично зо всіма працівниками підприємства, що приймають участь у веденні обліку та складанні звітності. Для того, щоб бесіда дала необхідні аудитору результати, вона, як і всі аудиторські процедури, повинна бути гарно спланована.

Однією з не менш важливих процедур є перевірка документів, отриманих від третіх осіб. Проводячи цю процедуру, аудитори звертають увагу на правильність складання і оформлення цих документів, а також на своєчасність, точність та повноту відображення їх в бухгалтерському обліку.

Перевірка арифметичних розрахунків проводиться в залежності від оцінки аудитором стану внутрішнього контролю на підприємстві.

В тому випадку, коли стан системи внутрішнього контролю є задовільним, перевірка арифметичних розрахунків проводиться вибірково, в противному випадку вона може бути або повною, або аудитор робить негативний висновок про правильність арифметичних розрахунків, екстраполюючи цей висновок на весь період.

В аудиторській перевірці широко застосовується ряд прийомів і методів економічного аналізу.

Важливу роль грає також спеціальна перевірка окремих обставин і сторін господарської діяльності