По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція — такий метод ви-вчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окре-мих висновків. Індукція — навпаки, такий логічний ме-тод, за якого міркування ведеться від окремих, поодино-ких фактів, положень до загальних висновків.

По-третє, вивчення причин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскільки всі явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю.

По-четверте, аналіз передбачає не тільки виявлення на-прямків впливу різних причин (факторів) на той чи інший економічний показник, а й надання кожному з цих на-прямків конкретної цифрової визначеності і, по можли-вості, представлення характеру цього впливу у формалізо-ваному вигляді, тобто математично, через певні функції, моделі.

І, нарешті, по-п'яте, матеріали фінансово-економічного аналізу повинні вміщувати інформацію, яка була б здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спря-мованих на розробку проектних варіантів розвитку під-приємства, на підвищення ефективності діяльності за ра-хунок мобілізації резервів, виявлених аналізом.

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка, найпоширеніші такі:

використання абсолютних і відносних величин;

порівняння;

побудова рядів динаміки;

групування;

метод екстраполяції

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-еконо-мічному аналізі застосовуються такі порівняння:

явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

просторові порівняння з даними роботи інших підпри-ємств.

Основна умова ефективності застосування прийому по-рівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінан-сово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, мож-на проводити аналітичні розрахунки, які базуються на по-рівнянні.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні або часові ряди значень показника, які да-ють змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншо-го економічного явища. Ряди динаміки можуть бути по-будовані за абсолютними, відносними або середніми вели-чинами.

Вже просте прочитання й осмислення даних, представ-лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Але вони можливі, якщо витри-мується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера-хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у фор-муванні з масиву даних, що аналізуються, класифікацій-них груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування ма-сиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналі-зу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показ-ників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групуван-ня набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітич-них таблиць жодна більш-менш складна аналітична зада-ча не може бути розв'язана раціонально.

Екстраполювання застосовується як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Воно передує виробничим подічм, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність, крім того, надає можливість визначити позитивні та негативні явища в діяльності підприємств, що намітилися, дає їмкількісгу та якісну оцінку, з’ясовує ступінь їх впливу на майбутнє.

Особливістю об'єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предмет-ними з точки зору можливості вжиття певних конкрет-них заходів для підвищення ефективності роботи підприєм-ства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінце-вий результат аналізу певних факторів як таких, що зу-мовлюють цей результат. Тому задача виключення впли-ву одних факторів на аналізований об'єкт з метою визна-чення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається вели-чина впливу кожного з них на кінцевий результат.

За допомо-гою методу ланцюгових підстановок, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв'язок факторів і результатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів.

Суть методу ланцюгових підстановок