ВП = Пу Фл Куст

або

де ВП - виробнича потужність;

Пу - - продуктивність (норма виробітку) устаткування у відповід-них одиницях виміру певної продукції;

Куст -- середньорічна кількість устаткування певного виду;

Т0трудомісткість виготовлення одиниці продукції (норма обробітку), надання послуг, перероблення сировини.

Виробнича потужність для потокової лінії визначається за такою формулою:

де Ч— такт потокової лінії (характеризує кількість часу на випуск одиниці продукції).

Завершується визначення потужності підприємства складанням балансу, для цього використовують такі поняття, як вхідна і вихідна виробнича потужність.

Вхідна виробнича потужність — це потужність на початок планового року, що є у розпорядженні підприємств.

Вихідна виробнича потужність — це величина потужності на кінець планового року. Складання балансу виробничої потужно зміни її величини, які відбуваються протягом року, і дає можливість визначити, з якою потужністю підприємство вийде на кінець року:сті відбиває усізміни її величини, які відбуваються протягом року, і дає можливість визначити, з якою потужністю підприємство вийде на кінець року:

деВПвих - вихідна виробнича потужність;

ВПвх - вхідна виробнича потужність;

ППГП - приріст потужності за рахунок технічного переозброєння та здійснення інших організаційних заходів;

ППрр — приріст потужності за рахунок реконструкції і розширення підприємства;

Я/7на — збільшення (+) або зменшення (-) потужності в результаті змін у номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції (зменшення або збільшення трудомісткості виробів);

ВПт6 — зменшення потужності внаслідок її вибуття.

Для визначення відповідності виробничої потужності виробничій програмі розраховують середньорічну потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:  

де ВП -- середньорічнавиробнича потужність;

ВПв -- введена виробнича потужність у плановому році;

ВПвиб--виведена виробнича потужність у плановому році;

tв і tвиб кількість повних місяців використання відповідно введених і виведених потужностей у плановому році.

Важливим показником використання виробничого потенціалу підприємства є коефіцієнт використання виробничої потужності. Він визначається відношенням фактичного (планового) випус-ку продукції за рік до середньорічної виробничої потужності:

де Q- обсяг фактично виготовленої продукції за рік у натуральних чи вартісних показниках;

ВП - середньорічна виробнича потужність у тих самих одиницях виміру.

Величина коефіцієнта використання виробничої потужності залежить від ступеня використання основних фондів (зокрема, устаткування) підприємства. 

3.6. Показники та основні шляхи поліпшення використання основних фондів 

Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні). 

До узагальнюючих показників відносять фондовіддачу. Фондовіддача основних фондів визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:

де Ф0— фондовіддача;

Q - обсяг виготовленої продукції;

ОФ` - середньорічна вартість основних фондів, гри.

Обсяг виробленої продукції визначається в натуральних або вартісних показниках. Найчастіше узагальнюючим вартісним показником обсягу виробництва є товарна або чиста продукція. Для зіставлення рівня і динаміки фондовіддачі обсяг продукції обчислюють у фіксованих цінах, а обсяг основних фондів — за відновленою вартістю, оскільки залишкова вартість змінюється непропорційно до зміни виробничої потужності.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість, яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:

деФм - фондомісткість.

Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів.

До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.

До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

Усе устаткування на виробництві поділяють на наявне, установлене та діюче. Наявне устаткування — це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення устаткування до виробництва

Визначення коефіцієнтів використання устаткування в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.

Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Він являє собою відношення загальної суми верстато-змін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування. Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише пра-цюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.

Приклад. На підприємстві працювало 200 одиниць устаткування, з яких в одну зміну — 40, у дві — 100, у три — 60. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнює:

Кз= (1 * 40 + 2 * 100 + 3 * 60) : 200 = 420 : 200 = 2,1зміни.

Коефіцієнт змінності, обчислений за кількістю не лише працюючого, а й установленого устаткування, більш повно відбиває резерви підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.

Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.

Устаткування може бути не повністю завантаженим або працювати, але не випускати продукцію, або випускати неякісну продукцію. Тому виникає необхідність показники екстенсивного використання доповнювати показниками інтенсивного використання основних фондів. Особливо важливим серед них є коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткуваннявизначається відношенням фактичної