У тому числі питома вага довгострокових кредитів, обсяги залучених коштів населення до банківської системи, спрямованість кредитних ресурсів за галузями економіки, джерела збільшення кредитних ресурсів); характеристики валютно-курсової політики та основних її показників (динаміки офіційного обмінного курсу гривні, режиму фіксованості обмінного курсу гривні, обсягів зовнішніх запозичень за напрямами фінансування, обсягів вкладів капіталу нерезидентів у фінансовий ринок України, обсягів офіційних валютних резервів Національного банку України, порядку і обсягів здійснення валютних інтервенцій Національного банку України для підтримки гривні, обсягів виплат з обслуговування зовнішнього боргу, сальдо торговельного балансу); заходів щодо реформування та зміцнення банківської системи, підвищення ролі банківської системи у кредитуванні реального сектору економіки (див. рис. 3.1).

Грошово-кредитна та валютна політика розробляється з урахуванням основних засад грошово-кредитної політики Національного банку України на наступний рік. Основними завданнями грошово-кредитної та валютної політики передбачається: стабілізація обмінного курсу; підтримка низьких темпів інфляції; розвиток банківської системи; розвиток валютного ринку; ремонетизація економіки насамперед за рахунок строкових депозитів підприємств, організацій та фізичних осіб; заохочення комерційних банків до довгострокового кредитування підприємств, організацій та населення; розширення безготівкової сфери розрахунків; розширення мережі обігу цінних паперів та вдосконалення системи торгівлі ними; лібералізація оборотності капіталів та створення передумов для інтеграції України у міжнародні фінансові ринки.

З метою виконання перелічених завдань грошово-кредитної та валютної політики органи державної влади та управління в галузі інституціональної та фіскальної політики мають здійснювати такі основні заходи: контроль за розміром дефіциту держбюджету, зменшення його обсягу за рахунок скорочення витратної частини (з одночасним запровадженням касового методу фінансування витрат, тобто здійснення витрат за наявності фактичних грошових надходжень до бюджету), що, у свою чергу, потребує проведення податкової реформи з метою усунення надмірного податкового тиску на внутрішні суб'єкти економічної діяльності та скорочення частки ВВП.

Яка розподіляється через бюджет (до 25 -30 %), перегляду номенклатури та обсягів пільг, які надаються підприємствам, організаціям та населенню з метою їх скорочення; скасування індексації витрат підприємствам та організаціям, які фінансуються з бюджету або перебувають у державній власності, - це дасть змогу усунути інфляційний тиск на внутрішніх ринках, зменшити інфляцію та вартість кредитів, активізувати інвестиційний процес та підвищити кредитний рейтинг України на міжнародних фінансових ринках і, як підсумок - прискорити реформування економіки та дещо поліпшити стан соціальної сфери за рахунок підвищення реальної заробітної плати; послідовне зменшення прибутковості державних цінних паперів (ОВДП) і доведення її до рівня на 2-5% річних більше за рівень інфляції (для облігацій зі строком погашення до 1 року) та на 4-8 % річних більше (для облігацій зі строком погашення понад 1 рік) з одночасною гарантією безумовної і вчасної сплати всіх зобов'язань щодо нових емісій державних цінних паперів.

Що забезпечить їх обіг на вторинному ринку цінних паперів за рахунок збільшення привабливості та ліквідності, розширить можливості реального сектору економіки та сприятиме зменшенню кредитування комерційними банками та іншими фінансовими установами кредитних ставок і вартості заборгованостей; реструктуризація ОВДП у напрямку збільшення частки довгострокових облігацій (більше 1 року) дасть змогу зменшити тиск на видаткову частину держбюджету в період тимчасового відносного скорочення його дохідної частини, викликаного реформуванням податкової системи; спрощення порядку випуску корпоративних облігацій та усунення обмежень на випуск облігацій акціонерними товариствами з метою створення умов для оперативного залучення капіталу на розвиток підприємств і поповнення їх обігових коштів; послідовне здійснення лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що, поряд з іншими позитивними наслідками, сприятиме посиленню авторитету національної валюти та, за певних умов, збільшенню нагромадження валютних резервів.

Здійснення цього пакета заходів дасть змогу активізувати зовнішньоекономічну діяльність, сприятиме встановленню оптимальної структури цін на українську продукцію та ефективній підтримці саме тих виробників, які цього потребують. Заходи грошово-кредитної та валютної політики мають бути спрямовані на: посилення контролю за динамікою грошової маси для досягнення її відповідності реальним змінам ВВП, що дасть змогу усунути необґрунтоване зростання грошової маси, яке, без відповідного реального забезпечення, призведе до зростання темпів інфляції або нагромадження інфляційного потенціалу; зменшення питомої ваги грошових агрегатів з високою ліквідністю (готівка в обігу (М0), кошти на поточних і розрахункових рахунках (М1)) у грошовій масі (М3) для оптимізації структури грошової маси та підвищення рівня керованості нею; встановлення максимально можливого фіксованого орієнтованого режиму обмінного курсу гривні щодо не окремої валюти (долара США), а кошика валют чи колективної валюти; запровадження вузького діапазону змін обмінного курсу гривні та подальше посилення активності НБУ на валютному ринку з метою усунення різких коливань курсу та дотримання оголошеного діапазону. При визначенні ступеня фіксованості обмінного курсу гривні слід знайти компромісне рішення між максимальною стабілізацією гривні (режим фіксованого обмінного курсу) та неможливістю витрачання офіційних валютних резервів Національного банку України (режим гнучкого обмінного курсу) відповідно до конкретних умов розвитку економіки. Фіксація обмінного курсу сприятиме стабілізації національної грошової одиниці, розвитку грошового, валютного та фондового ринків за рахунок зменшення їх ризикованості та послаблення ажіотажного попиту на іноземну валюту. Проте