ніж у країнах з низькою продуктивністю. А. Хенсон, Д. Нуксопь і Р. Саммерс показали, що різниця у рівнях продуктивності між секторами і рівнях цін на різні групи товарів є пропорційною рівневі доходів. Тому спочатку ми перевірили гіпотезу про наявність прямого взаємозв'язку між рівнем відносних цін і доходами на душу населення. Виявилося, що фактор доходів, розрахованих за ПКС, відіграє значну роль у поясненні варіації рівня відносних цін (коефіцієнт парної кореляції становив 0,59 для просторово-часових даних, а також 0,68 і 0,58 - для просторових).
На другому етапі дослідження ми перевірили справедливість теоретичного положення про вплив факторів попиту на РОК. Кореляційний аналіз факторів, які, за припущенням, визначають РОК, засвідчив, що вагомими факторами впливу на рівень віднос-них цін є зовнішня заборгованість і сальдо поточного рахунку. Коефіцієнти парної коре-ляції рівня відносних цін із зовнішнім боргом (у % ВВП) становили від мінус 0,33 до мінус 0,47, а з сальдо поточного рахунку платіжного балансу - відповідно, від 0,2 до 0,34.
Для апроксимації залежностей рівня виносних цін від середньодушових доходів, зовнішньої заборгованості та сальдо поточного рахунку нами було розроблено ряд моделей з використанням як лінійних, так і логарифмічних функцій що грунтувалися на даних лооб єктних і просторово-динамічних спостережень
Коефіцієнти незалежних змінних у розроблених нами моделях стали своєрідними «ефектами впливу» , за якими було розраховано зміни рівня відносних цін при зміні факторних ознак на задану величину:
підвищення середньодушових доходів на 1000 дол. зумовлює зростання рівня відносних цін на 3 процентних пункти;
- збільшення зовнішнього боргу країни на 100% ВВП призводить до девальвації РОК і падіння рівня відносних цін на 4 процентних пункти;
зростання платіжного балансу на 10% ВВП
спричиняє підвищення рівня відносних цін на 2 процентних пункти.
За логарифмічними моделями було встановлено, що серед вказаних факторів найбільшою еластичністю відзначаються середньодушові доходи. Підвищення їх на 1% виливається у зростання рівня відносних цін на 0,24%.
Параметри регресійних моделей, які найкраще апроксимують виявлені залежності, було використано для обчислення очікуваного (теоретичного) рівня відносних цін для України. Після проведення необхідних розрахунків ми дійшли такого висновку; для країни з ВНД на душу населення 5-6 тис. дол. за ПКС, зовнішнім національним боргом у розмірі 30% ВВП і сальдо поточного рахунку платіжного балансу від 7 до 15% ВВП і розрахунковий рівень відносних цін перебуває у межах 41-47% рівня цін у США. По суті, це той економічно обгрунтований рівень відносних цін, який відповідає закономірностям розвитку світової економіки та міжнародної валютно-фінансової системи. Фактичні ж значення рівня відносних цін у нашій країні в останні роки наближалися до 20%. Інакше кажучи, в даний час обмінний курс гривні істотно недооцінено, і в Україні ще існує значний резерв для ревальвації РОК. Тож нагальними завданнями Уряду і НБУ на найближчі роки є узгодження курсових співвідношень з об'єктивними процесами, що відбуваються у реальній економіці, та поступове наближення відносних цін до економічно обгрунтованого рівня.
Як ми з'ясували, еталонний рівень відносних цін для України, виходячи з рівня середньодушових доходів, зовнішнього боргу країни та сальдо поточного рахунку платіжного балансу, перевищує 40%. Однак при встановленні цільового показника рівня відносних цін для окремої країни необхідно враховувати не тільки його середнє значення для країн з подібним рівнем економічного розвитку, але й можливість розгортання валютної кризи у нестабільному валютно-фінансовому середовищі (див. табл. 1.2).
Так, істотна ревальвація РОК може призвести до погіршення торгового балансу і «втечі» капіталу внаслідок зниження міри довіри суб'єктів ринку до стабільності курсової позиції національної валюти.
Для уникнення такої небезпеки ми проаналізували досвід країн, у яких, починаючи з 1997 р. мали місце валютні кризи. Проте в Болгарії. Індонезії та на Філіппінах рівень відносних цін напередодні валютної кризи становив 30% хоча основні фактори розгортання валютної кризи в цих країнах пов'язані з нестабільністю потоків капіталу, тому ми не можемо залишати поза увагою досвід країн, у яких валютний курс виявився нестійким.
Таблиця 1.2
Рівень відносних цін у країнах, які пережили кризу з 1997-2001 рр.
Країни | Роки кризи | Рівень відносних цін напередодні кризи
1 | 2 | 3
Аргентина | 2001 | 0,6
Болгарія | 1997 | 0,3
Бразилія | 1999 | 0,7
Еквадор | 1999 | 0,5
Індонезія | 1997 | 0,3
Малайзія | 1997 | 0,6
Росія | 1998 | 0,7
Таїланд | 1997 | 0,5
Україна | 1998 | 0,4
Філіппіни | 1997 | 0,3
Чехія | 1997 | 0,5
Середнє значення | - | 0,5
Рис. 1.2 Рівень відносних цін у країнах, які пережили кризу 19972001рр.
Тим часом відомо, що здатність валюти протистояти валютній кризі значною мірою залежить від забезпеченості грошової бази валовими валютними резервами (див. рис.1.2). Співвідношення валових валютних резервів і грошової бази вважається дійовим індикатором наближення валютної кризи. У більшості країн, які пережили валютну кризу (Фінляндії, Чилі, Бразилії, Малайзії, Кореї,
Індонезії, Болгарії, Росії, Мексиці, Таїланді, Швеції, Великобританії), дане співвідношення напередодні стрімкої девальвації було нижчим від 80%.
В Україні, станом на 31 липня 2004 р., співвідношення валових валютних резервів і грошової бази становило 117%, що свідчить про можливість істотної ревальвації. Однак для забезпечення достатнього запасу міцності валютна забезпеченість грошової бази не повинна бути нижчою від 80%, а тому сумарні темпи ревальвації РОК у середньо-строковій перспективі не можуть перевищувати 50%. З даних таблиці 1.3, вважаємо, що цільовий показник рівня відносних цін для України має перебувати на рівні близько 30%.
Таблиця 1.3
Цільові орієнтири для валютно-курсової політики на Україні в 2002-2009 рр.
Роки