Розбудовуючи власну валютно-фінансову систему, Україна була змушена формувати свої перші міжнародні резерви за рахунок зовнішніх запозичень, які тривалий час стабілізували курсову динаміку гривні та внутрішніх цін.

Сьогодні ж міжнародні резерви Національного банку України становлять понад 24 млрд. доларів США (див. рис. 1.3). Причому вони майже на 17% перевищують монетарну базу. Упродовж 2000 — 2005 років Національний банк України сприяв стабілізації курсу гривні щодо долара США.

У такий спосіб було підтримано процеси фінансового оздоровлення, уповільнення інфляції та початку економічного зростання.

Рис 1.3 Динаміка міжнародних резервів (за поточним курсом) у 2004 - 2007 роках

Виважена валютна політика Національного банку стимулювала не лише швидке накопичення міжнародних резервів, а й вирішення стратегічного завдання — збереження внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці. Остання слугувала надійним орієнтиром для вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів.

Зважаючи на швидкий приплив короткострокового капіталу на початку 2005 року і різке зростання надходжень валюти, яка притримувалася за кордоном під час політичної невизначеності, а також з метою приведення валютного курсу у відповідність із бюджетними параметрами, затвердже-ними Верховною Радою України в березні 2005 року, Національний банк 21 квітня здійснив разове зміцнення курсу гривні щодо долара США на 2.7%. Це миттєво:

ліквідувало негативний потенціал ревальваційних очікувань;

допомогло уникнути панічних настроїв серед населення;

сприяло припиненню припливу короткострокового капіталу;

знизило інфляційні очікування.

Із квітня 2005 року і донині Національний банк утримує офіційний курс гривні щодо долара США на рівні 5.05 грн./дол. США (за винятком короткого періоду в червні — липні 2005 ро-ку, коли курс становив 5.055 грн./дол. США). Утримуючи стабільним офіційний курс гривні щодо долара США. Національний банк не застосовує жорсткої фіксації обмінних курсів, які формуються на валютному ринку України та відображають коливання валютного попиту й пропозиції. У 2006 році гривня подешевшала відносно євро та російського рубля відповідно на 11.4% та 9.3%, відображаючи кон'юнктуру міжнародних ринків

Наведені курсові зміни сприяли підвищенню конкурентної позиції вітчизняної продукції. Загальна ефективність останніх могла б виявитися суттєвішою, якби не прискорення інфляції в Україні наприкінці року. Загалом за 2006 рік РЕОК гривні знизився на 3.3%, що позитивно вплинуло на конкурентоспроможність національного товаровиробника. [7, с 65 ].

Незважаючи на ускладнення ситуації на валютному ринку України на початку 2006 року, що було зумовлено несприятливою зовнішньою кон'юнктурою, зростаючою невизначеністю з обсягами та цінами на імпортований газ і політичною напруженістю передвиборчого періоду, сальдо інтервенцій Національного банку торік виявилося позитивним (906 млн. дол. США). Останнє разом із надходженням коштів від розміщення урядом України облігацій зовнішньої державної позики (1.9 млрд. дол. США) при вчасному здійсненні платежів із погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу зумовило зростання обсягу міжнародних резервів.

У 2007 році зберігається домінування пропозиції іноземної валюти над попитом на неї та збільшення обсягів міжнародних резервів.

Отже валютний курс і надалі залишатиметься важливим фактором стабільності гривні, її подальша курсова динаміка значною мірою залежатиме від ефективності національного виробництва: зниження його енергоємності, технологічного оновлення виробничих потужностей, поліпшення інвестиційного клімату в країні та створення умов для підвищення продуктивності праці.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1 Діяльність посередників на валютному ринку України

Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють роль професійного посередництва на фінансовому ринку України.

Розглядаючи змістовно-структурну характеристику поняття «фінансове посередництво», слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічна термінологія і юриспруденція не містять його достатньо вичерпного визначення і тлумачення.

Отже, варто взяти як визначення таке: «Фінансові посередники, або фінансові інститути, являють собою організації, що випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші» [4, с 31].

У національній практиці на офіційному рівні термін «фінансовий посередник» уперше було узагальнено вжито в Постанові Кабінета Міністрів України «Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання». З набранням чинності Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»законодавче встановлюються :

- загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг;

- пріоритети в здійсненні регулятивних та наглядових функцій з боку держави за діяльністю фінансових посередників.

Сучасні фінансові посередники розглядаються як спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, між інвесторами (кредиторами) та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів.

На сьогодні фінансовими посередниками виступають :

спеціалізовані інвестиційні компанії;

банки;

трастові компанії;

кредитні спілки;

страхові компанії;

пенсійні фонди та ін.

Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямовувати рух капіталу (збережень) до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов'язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші.

Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку. На відміну від індивідуальних учасників інституційні є колективними учасниками, які провадять різного виду професійну фінансову діяльність й розподіляють прибуток між засновниками відповідно до правових норм і конкретної угоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можуть виконувати функції:

з консолідації (акумуляції) збережень індивідуальних інвесторів у єдиний пул і подальше диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти. Індивідуальні збереження з інвестиційними намірами є