фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями

дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки

перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі

повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів

втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань

сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат.

У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали

суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у

збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після

сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь

прибугок, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або

трудових колективів підприємств.

1.2 Визначення загальної величини прибутку.

Прибугок, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств,

складається з:

— прибугку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

— прибугку (або збитку) від іншої реалізації;

— прибугку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у

тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств,

процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

— прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток

підприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського

балансу.

Прибуток від реалізації товарної продукції—це різниця між оптовою

(договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої

продукції і її собівартістю. Наприклад, на виріб «А», який не є

підакцизним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена

договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить

1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків—

ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу «А» складає 0,42 грн.

(2,40 —1,98).

На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всі

витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно

встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартість

продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на

оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних

засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на

реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі,

передбачені законодавством).

У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємства на

створення таких загальнодержавних цільових фондів:

— Пенсійний фонд України;

— Фонд соціального страхування України;

— Фонд коштів на випадок безробіття;

— Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків

Чорнобильської катастрофи;

— Державний інноваційний фонд;

— Державний фонд сприяння конверсії;

— Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання

автомобільних шляхів загального користування.

Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють

пропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі види

заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нараховуються

страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за

рахунок фонду оплати праці!). До Пенсійного фонду України підприємства всіх

форм власності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці,

до Фонду соціального страхування України — 4 відсотки (обидва ці фонди

функціонують поза Державним бюджетом); у доход Державного бюджету вноситься

збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і у

Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків

Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

Відрахування коштів підприємств у інші загальнодержавні фонди

здійснюються згідно з положеннями про ці фонди.

В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, що

безпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати

і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку,

якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через

внутрішньовиробничі і зовнішні причини, не-компенсовані збитки від

стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності

яких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає також

комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції).

Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт про фінансові результати»

промислового підприємства за січень—березень 1998 р. (тис. грн.)*:

1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)

94,9

2. Податок на додану вартість

15,8

3. Акцизний збір

8,1

4. Витрати на виробництво реалізованої продукції

51,3

5. Комерційні витрати

2,8

6. Результат від реалізації — прибуток

16,9

*Фінансова діяльність підприємства О.М.Бандурка стр.113

1.3 Формування прибутку

Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою

частиною балансового прибутку промислового підприємства. Для його зростання

підприємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати

на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої

продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями,

чого в умовах діючої системи розрахунків і загального незадовільного

фінансового стану підприємств досягати досить складно.

Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства

головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних,

допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону

власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобного

сільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати від

реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-

матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству

вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з

урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воно

одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних

пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією,

прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума

перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого

об'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), а

сума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкоію являє собою

збиток (і включається до складу