При монополістичній конкуренції – відносно велике число виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. В умовах досконалої конкуренції фірми виготовляють стандартизовану (однорідну) продукцію, в умовах монополістичної конкуренції проводиться диференційована продукція. Диференціація зачіпає перш за все якість продукту або послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування ( для товарів тривалого використання), по близькості до покупців, по інтенсивності реклами і тому подібне

Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки через ціни, але і шляхом всесвітньої диференціації продукції і послуг. При такій моделі ринку фірми прагнуть розширювати свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається перш за все за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної компанії, які однозначно виділяють відмінності товарів.

Олігополія проявляється коли відносно мале (в межах десятка) число фірм панує на ринку товарів або послуг.

Олігополії можуть виготовляти як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше переважає на ринках сировини і напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Нечисленність фірм сприяє їх монополістичним угодам: по встановленню цін, розподілу ринків або за іншими способами обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніша, чим нижчий рівень концентрації виробництва (більше число фірм), і навпаки.

Важливу роль в характері конкурентних відносин на такому ринку грають об'єм і структура тієї інформації про конкурентів і про умови попиту, яку фірми мають в своєму розпорядженні: чим менше такої інформації, більш конкурентною буде поведінка фірми. На досконалому ринку ціни пульсують безперервно і безсистемно залежно від коливань попиту і пропозиції, а при олігополії мають тенденцію до стійкої фіксації і змінюються не так часто.

При монополії один продавець протистоїть багатьом покупцям, причому цей продавець є єдиним виробником продукту, що не має близьких товарів-замінників. Така модель має наступні характерні риси:

а) продавець є єдиним виробником даного товару (продукту);

б) продукт, що реалізовується, унікальний в тому сенсі, що немає його замінників;

в) монополіст володіє ринковою владою, контролює ціни, постачання на ринок (монополіст є законодавцем ціни, тобто монополіст призначає ціну і покупець при заданій монопольній ціні може вирішувати, яку кількість товару він може купити, але в більшості випадків монополіст не може призначати довільно високу ціну, у міру зростання цін попит знижується, а при падаючих цінах попит зростає);

г) на шляху входу в ринок монополістом встановлюються непереборні бар'єри для конкурентів - як природного, так і штучного походження

Прикладами природних монополій можуть служити підприємства суспільного користування - електричні і газові компанії, підприємства водопостачання, лінії зв'язку і транспортні підприємства. До штучних бар'єрів відносяться патенти і ліцензії, що надаються деяким фірмам на виняткове право функціонувати на даному ринку.[7]

Як і будь-яка сфера людських відносин ринкові відносини мають свої об’єктів і суб’єктів.

Основними суб’єктами ринку є продавці і покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства, фірми, держава. Більшість суб’єктів ринкових відносин виступають одночасно і як продавці, і як покупці.

На ринку ресурсів домогосподарства пропонують, а підприємства формують попит на працю, землю, капітал і здатність до підприємництва. На ринку продуктів вони міняються місцями: підприємства пропонують речі та послуги, а домогосподарства формують попит на них. Подвійний зв’язок домогосподарств та підприємців і через ринок ресурсів, і через ринок продуктів забезпечує узгодженість їхніх дій. Домогосподарства-споживачі не можуть придбати на ринку більше товарів та послуг, ніж це дозволяють їм доходи, отримані від продажу ресурсів. Підприємці не можуть придбати ресурсів більше, ніж це дозволяє їм виручка, отримана від реалізації товарів та послуг. [5]

Всі господарські суб’єкти тісно взаємодіють на ринку і утворюють взаємопов’язаний потік “купівлі-продажу”.

Для того щоб глибше зрозуміти суть ринкових відносин, треба розкрити зміст поняття “домогосподарство”, як суб’єкта ринкових відносин, але в сучасній навчальній літературі немає конкретного, єдиного пояснення цього терміна, виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин, тому для остаточного з’ясування суті поняття “домогосподарство” найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Тут домогосподарство визначається як “ особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Являючись власником природних, капітальних чи трудових ресурсів, чи витрачаючи отримані доходи домашнє господарство через попит на товари і послуги і пропозицію економічних ресурсів виступає як рушійна сила, яка стимулює розвиток економіки.

Перш за все домашні господарства є постачальниками такого виду ресурсів, як ресурс праці – робоча сила людини, ї особиста праця. Працею не обмежується внесок домогосподарств у ресурсний потенціал суспільства. Крім того кожен громадянин країни може бути власником майна. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, купують облігації.

Фірма (підприємство) – основна виробнича одиниця, яка є покупцем економічних ресурсів та виробником товарів і послуг. Фірма використовують власний, або позичений капітал, а основною метою їхньої діяльності є отримання прибутку, який переважно використовується для розширення господарської діяльності.

Підприємство виконує такі функції:

організаційну – забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізації;

відтворювальну – інвестування капіталу