соціальну – задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників.

Держава як суб’єкт ринкової економіки представлена на ринку різними державними організаціями і установами, які не ведуть підприємницької діяльності, фінансуються державою, і надають державні послуги та здійснюють державне регулювання економіки. Держава в особі уряду здійснює закупівлі широкого спектру товарів. На ринку праці держава купує робочу силу, необхідну для служби в державних установах і бюджетних організаціях, на ринку засобів виробництва і предметів споживання набуває у виробників товарів суспільного, державного користування, озброєнь, будівель і ряду інших товарів. У ряду випадку держава купує наукові дослідження і розробки, проекти, духовні і культурні цінності, що надають суспільний інтерес, потрапляють до державних фондів. Як продавець держава продає в основному послуги, але здатна продавати землю, природні ресурси, житло, інші товари що знаходяться в державній власності.

В країнах з ринковою економікою держава не виступає основною дійовою особою, її функції зводяться до того, що вона забезпечує:

регулювання ринку;

соціальний захист для населення;

економічну підтримку для фірм;

перерозподіл доходів шляхом стягування податків.

Оскільки ринковий механізм функціонує як система, що саморегулюється

та все ж ряд соціальних та економічних проблем ринок вирішити не може, в цей час в економіку втручається держава і спрямовує свою економічну політику на вирішення основних недоліків ринку:

недосконала конкуренція;

виробництво громадських благ(національна оборона, правосуддя, боротьба із стихійними явищами, екологічна безпека);

побічні наслідки діяльності;

недостатність інформації.

Об'єктами ринку є товари і гроші. В умовах розвинених ринкових відносин як товари виступає не тільки продукція, що виготовляється, але і чинники виробництва. Як гроші при цьому зазвичай розглядаються всі фінансові активи, найважливішими з яких є самі гроші. Тому до основних об’єктів ринку відносять:

матеріальні продукти праці ( засоби виробництва, предмети споживання);

інтелектуальні продукти праці ( інформація, наукові ідея);

робоча сила;

цінні папери ( акції, облігації);

валюта, позичкові капітали, золото.

2 Ринок, його сутність. Попит і пропозиція

Поняття ринку, як економічної категорії вже розглядалося в попередньому розділі, але давши тільки визначення терміна не можливо осягнути всю суть ринку.

Ринок є настільки складним явищем, що не одне століття найвидатніші економісти не могли повністю осягнути його значення для економіки.

Зародився ринок тоді, коли виник первинний поділ праці, коли в первісному суспільстві обмін певними продуктами людської діяльності став необхідністю. Основними причинами виникнення ринку, які зумовили появу ринку як такого стали :

Суспільний розподіл праці. За допомогою розподілу праці досягається обмін діяльністю, внаслідок чого працівник певного виду конкретної праці дістає можливість користуватися продуктами будь-якого іншого конкретного виду праці.

Спеціалізація— форма суспільного розподілу праці, як між різними галузями і сферами суспільного виробництва, так і всередині підприємства на різних стадіях виробничого процесу.

Природна обмеженість виробничих можливостей людини. Навіть найздібніша людина може виробити лише невелику кількість благ. Обмежені в суспільстві не тільки виробничі можливості людини, але і всі інші чинники виробництва (земля, техніка, сировина). Їх загальна кількість має межі, а застосування в якій-небудь одній сфері виключає можливості такого ж виробничого використання в іншій. У економічній теорії це явище отримало назва закону обмеженості ресурсів. Обмеженість ресурсів долається за допомогою обміну одного продукту на іншій через ринок.

Економічна відособленість товаровиробників, щоб вони могли вільно розпоряджатися результатами своєї праці. Благами обмінюються повністю незалежні, автономні в ухваленні господарських рішень виробники. Економічна відособленість означає, що тільки сам виробник вирішує, яку продукцію виготовляти, як її виготовляти, кому і де продавати.

Можливість (свобода) для кожного економічного суб'єкта забезпечувати свої інтереси. Ринок припускає свободу конкурентної поведінки, свободу господарювання, захист інтересів конкретного товаровиробника. [7]

На кожному етапі розвитку людського суспільства ринок мав свої особливості. Сучасний ринок — це певна сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм та організацій (насамперед крупними компаніями) і державою (у тому числі над-національними органами) з приводу купівлі товарів і послуг у сфе-рі обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.[4]

Суть ринку можна визначити проаналізувавши функції, які він виконує. До основних функцій ринку відносять:

остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалі-зація, перетворення продукту праці на товар. Ця функція може бути названа ціноутворюючою;

забезпечення безперервності процесу суспільного відтво-рення (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), фор-мування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового рин-ку. Цю функцію можна назвати відтворювальною, оскільки з її допомогою здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин;

спонукання виробників товарів і послуг знижувати індиві-дуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищен-ня суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей. Це спонукаюча функція;

регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповід-ність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій. Це :

регулююча функція. Внас-лідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних явищ, властивих командно-адмістративній системі;

сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирів-нювання цін, або контролююча функція;

функція посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства;

функція санації, тобто очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм кон-куренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки;

інформаційна функція, тобто постійна наявність таких рин-кових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності.[4]

Таким чином, ринок слід розглядати як певну сукупність еко-номічних відносин між домашніми