Графічне зображення цієї залежності називають кривою пропозиції.

Крива пропозиції є висхідною, пропозицію позначають буквою S

Пропозиція залежить від таких чинників:

де p – ціна продукту;

g – ціна на взаємо замінювані та взаємо доповнювані продукти;

c – витрати виробництва;

x – інші визначники.

Зміна ціни змінює величину пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції.[5]

Зміна інших чинників змінює пропозицію товару. Графічно зміна пропозиції має такий вигляд:

Якщо ціна на замінюваний продукт зростає, то пропозиція продукту зменшується, і крива пропозиції цього продукту переміщується вліво.

Якщо ціна на взаємо доповнюваний продукт зростає, пропозиція продукту також зростатиме, і крива пропозиції продукту переміститься вправо.

Розглянемо такий визначник, як витрати виробництва. В наслідок зростання цін на ресурси, витрати на виробництво продуктів зростають. Крива пропозиції продуктів перемітиться вліво і покаже зменшення пропозиції на продукти за кожного рівня цін.

До інших визначників пропозиції відносимо зміну кількості виробників, технологію, податки і субсидії, погодні умови тощо.[5]

Функції попиту і пропозиції кожна окремо характеризують свою сторону ринку певного товару. Щоб зрозуміти, як діє ринок в цілому і як при цьому встановлюються ціни і кількість товару, що купується, потрібно розглянути взаємодію попиту і пропозиції .Для цього треба сумістити криві попиту і пропозиції на одному графіку. Ринкова економіка реагує на зміни ринкових цін, які у свою чергу відчутно реагують на зміну попиту і пропозиції. Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції, називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. [5]

Рівноважна ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а лише тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком із процесу купівлі-продажу.[5]

Графічно утворення рівноважної ціни можна зобразити так:

Де Pe- рівноважна ціна, а Qe- рівноважна кількість продукту

Криві попиту і пропозиції ділять ринковий простір на дві протилежні частини. Всі точки, які лежать вище кривої попиту є недосяжними для споживачів, тому що вних немає коштів щоб придбати цю кількість продукції за даної ціни. Точки, які лежать нижче кривої попиту, характеризують простір, у якому споживачі не повністю використовують для придбання товарів наявні в них кошти. Всі точки, які лежать нижче кривої пропозиції, характеризують ринковий простір, для якого виробництво є збитковим. Точки, які лежать вище кривої пропозиції, завжди є бажаними для виробників, оскільки вони не тільки повертають всі свої витрати, але і отримують значний прибуток. Ринкова рівновага є стійкою, якщо при відхиленні від рівноважного стану вступають в дію ринкові сили, яків відновлюють рівновагу. В протилежному випадку рівновага є нестійкою.

Ринковий механізм стійкої рівноваги має дві версії: Л.Вальраса і А.Маршала. вони відрізняються у питанні, які сили визнаються рушійними в досягненні ринкової рівноваги. За Маршалом це завжди виробн6ики, за Вальрасом: в умовах дефіциту – споживачі, в умовах надлишку – виробники.[6]

Маршал вважав, що коли ціна виросте до P , попит скоротиться до Q . але таку кількість продукції виробники згодні поставити за ціною P . оскільки ціна попиту (P ) перевищує ціну пропозиції (P ), виробники одержать більшу масу прибутку, що буде стимулювати розширення виробництва і ріст пропозиції. Коли вона досягне обсягу Q , ціна попиту зрівняється з ціною пропозиції, зникне зайвий прибуток і обсяг виробництва стабілізується. Якщо ж буде перевищено рівноважний обсяг пропозиції (Q Q ), ціна попиту (P ) буде нижча за ціну пропозиції (P ). Виробники будуть нести збитки, що призведе до скорочення

виробництва, до рівноважного без збиткового обсягу (Q ). Система повернеться в первісне положення.[6]

Вальрас вважав, що, коли ціна відхилиться від рівноважної вгору (P P ), то за умови надлишку (Q Q ) поміж виробниками виникає конкуренція за споживача. Для залучення споживачів вони будуть знижувати ціну,. Що призведе до зростання попиту та скорочення пропозиції до первісної рівноваги. Якщо ж відхилення рівноважної ціни буде вниз (P >P ), попит (Q ) буде перевищувати пропозицію (Q ), поміж споживачами буде конкуренція за дефіцитний товар, вони будуть пропонувати виробникам більш високу ціну, що дасть останнім можливість збільшити пропозицію. Це буде продовжуватися до тих пір, поки ціна не повернеться до первісного рівня.Всі ці залежності можна зобразити графічно.

Якщо попит і пропозиція товару монотонно зростають в залежності від зміни ціни, і криві попиту і пропозиції перетинають, має місце єдина рівновага. В окремих випадках криві попиту і пропозиції можуть мати дві точки перетину, тобто два положення стійкої рівноваги. Перша ситуації характерна для пропозиції факторів виробництва друга – є проявом ефекту снобізму для товарів низької якості.[6]

Всі інші чинники (наприклад, кількість випущених грошей або витрати виробництва) впливають на ціну через зміну попиту і пропозиції. За умов конкуренції на ринку будь-якого продукту існує багато покупців і продавців. Тому можемо перейти від індивідуального попиту і пропозиції до ринкового попиту та ринкової пропозиції, підсумувавши величини попиту кожного покупця та величину пропозиції кожного продавця.

.

3 Еластичність попиту і пропозиції

на індивідуальних