Q% — відсоток зміни кількості пропонованого товару

P%— відсоток зміни ціни

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість , час виготовлення продукту і особливість його до тривалого зберігання. Особливості виробничого процесу дозволяють виробникові розширити товару при підвищенні ціни, а при пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною.

Еластичність пропозиції залежить і від , коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво за практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, , що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Як і попит пропозиція може бути абсолютно нееластичною, відносно нееластичною, одиничної еластичності, відносно еластичною, абсолютно еластичною.

Відповідно пропозицію різної еластичності можна зобразити графічно:

вважливо визначити фактори, які однозначно впливають на еластичність пропозиції. Реакція виробників товару Х на підвищення його ціни багато в чому буде визначатися тим, наскільки просто можливо перейти від виробництва інших товарів до виробництва товару Х: якщо цей процес переходу буде легким пропозиція товару Х буде високо еластичною. Другим важливим чинником еластичності пропозиції товару або послуг є мобільність факторів його виробництва. Мається на увазі легкість з якою потрібні виробничі ресурси можуть бути залучені з інших сфер, рівно як зворотна трансформація. Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний автотранспорт, яким можливо перевозити різні види вантажів. Навіть незначне підвищення ціни на перевезення вантажів в одному місці може залучити необхідну кількість автотранспорту з іншого.

В той же час цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів. Характерний тому приклад нафта і нафтопродукти. [6]

Іншим важливим чинником еластичності є час. Зазвичай еластичність пропозиції розглядають в трьох проміжках часу:

Миттєвий ринковий період. У миттєвому періоді виробник не ив змозі швидко запропонувати більшу кількість товару, якщо ціна на нього зростає внаслідок зростання попиту. На деякий найкоротший час пропозиція товару залишається незмінною і її еластичність рівна нулю (пропозиція абсолютно нееластична);

Короткостроковий ринковий період. У короткостроковому періоді можливе деяке збільшення випуску продукції за рахунок збільшення змінних факторів виробництва. В цьому випадку еластичність пропозиції більша нуля, крива пропозиції має додатній нахил і виробники можуть запропонувати більшу кількість товару у відповідь на зростання попиту.

Довгостроковий ринковий період. В довгостроковому періоді виробник має багато часу і може залучити як постійні так і змінні фактори виробництва. Крива пропозиції має вигляд горизонтальної лінії, тобто є абсолютно еластичною.[8]

Загалом можна зробити висновок про те, що еластичність попиту і пропозиції на ринках індивідуальних товарів надзвичайно важливими показниками, які необхідно враховувати при проведенні економічних досліджень, підприємницькій діяльності.

На еластичність пропозиції великий вплив мають витрати виробництва: якщо збільшення обсягу виробництва товару Х пов’язане з різким здорожчанням виробництва, то еластичність пропозиції цього товару буде невеликою. У цьому випадку виробництво кожної додаткової одиниці продукції Х потребує таких витрат, що виробники підуть на збільшення виробництва тільки у випадку значного зростання ціни товару. Отже, невеликому приросту ДQ буде відповідати значне зростання ціни, що є характерним для нееластичної пропозиції. [6]

4 Розвиток ринкових відносин в Україні

Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості, характерні для нашої країни.

Передусім слід зазначити, що Україна ніколи не мала високорозвинених товарно-грошових відносин. Становлення їх по суті розпочало-ся після скасування кріпацтва у 1861 р. і відбувалося на фоні знач-них феодальних пережитків. Значним було втручання держави в економіку.

Після 1917р. впродовж майже 70 років країна йшла шляхом роз-витку економіки, який ігнорував ринок, вважаючи його рудиментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий: створено суспіль-ство з низькою ефективністю виробництва і відсталим рівнем життя людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою еко-номікою, підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відом-чим, відсутністю демократичних інституцій. Це сприяло проведен-ню політики автаркії, тобто економічного відособлення від світово-го ринку. Саме тому Україна не посідає відповідного місця у міжна-родному поділі праці, в зовнішньоекономічних зв'язках.

У нас була відсутня визначальна ринкова інституція — еко-номічна самостійність господарюючих суб'єктів. Саме вона га-рантує незалежність суб'єктів ринкової економіки, їхню економічну відповідальність, без чого ринку бути не може. Більшість підприємств України належали державі, управлялись її органами, що зумовлюва-ло високий ступінь монополізму.

На початку 90-х років суспільство було під впливом однобічно показаних статистичних показників економіки України. Правильні самі по собі показники подавались без аналізу підґрунтя , без аналізу самої економіки. [9]

Радянська економіка була малоефективною. Перетворення почались у 1990 році, але провадились вони невміло, - як наслідок занепад продовжувався. Для того щоб переконатися в спадному характері розвитку економіки достатньо скористатися таким основним показником економічного становища як економічне зростання, динаміка якого зображена на рисунку 1.

Як видно з наведених даних, в Україні відбулося катастрофічне скорочення виробництва протягом 1990 – 1999 років – майже в 2,5 рази. Це навіть більше ніж в період війни 1941 – 1945 років та за 1930 – 1933 роки Великої депресії в США (на 30,5 %). Найнижчої точки спаду реальний ВВП досяг у 1999 році , а вже в 2000 році відбулося пожвавлення економіки на 5,9 %, 2001 – на 9,2%, в 2002 – на 5,2%, в 2003 – на 9,4% ,