На відміну від цього економічно активне населення складається з осіб обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж певного періоду часу забезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці.

Таким чином, відмінність між робочою силою і економічно активним населенням зводиться до періоду спостереження.

Все населення країни (регіону) у віці 15-70 років розподіляється на 3 взаємовиключні категорії: зайняті, безробітні та економічно неактивні (поза робочою силою і ринком праці).

Економічно неактивне населення – особи, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні (учні, студенти, пенсіонери по інвалідності, особи, які зайняті в домашньому господарстві і ін.

Таким чином пропозиція робочої сили вимірюється показниками, які відображають не тільки чисельність населення, яке знаходиться на ринку праці – зайняте і не зайняте, але таке, що активно шукає роботу, - а і кількість робочих місць, на які воно претендує.

Необхідною передумовою економічної активності і відповідно участі в робочій силі є працездатність.

Працездатність – здатність виконувати трудові функції без шкоди здоров’ю. Розрізняють загальну працездатність, яка дозволяє виконувати будь-яку роботу в загальних умовах праці, професійну працездатність – здатність до виконання певних професійних функцій та спеціальну працездатність – здатність працювати в певних природокліматичних або виробничих умовах.

Поряд з цим існує повна, часткова та залишкова працездатність, під якими розуміється здатність до праці без обмежень (повна) чи з обмеженнями (часткова). Різновидом часткової працездатності є залишкова, характерна для осіб старшого віку чи тих, хто переніс тяжку хворобу і став інвалідом.

Наявність працездатності є необхідною умовою входження людини до складу робочої сили, але самої працездатності для цього недостатньо – необхідно ще бажання її реалізувати, тобто трудова (економічна) активність.

Трудова (економічна) активність – прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі.

Економічна активність може бути потенційною, що відповідає прагненням працездатної особи працювати за винагороду, і реалізованою, яка фактично є зайнятістю. Потенційна трудова активність є головним чинником формування робочої сили, а реалізована – її зайнятості. Таким чином, співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить повно і об’єктивно характеризує ситуацію на ринку праці.

В умовах економіки, що динамічно розвивається, чи не найважливішим фактором оперативного перерозподілу робочої сили відповідно до змін потреб виробництва і ринку праці являється трудова мобільність.

Високий рівень мобільності означає принципову готовність населення до зміни посади, професії, місця роботи та проживання, способу життя в цілому. По суті, саме мобільність є запорукою успіху урядових програм в боротьбі з такими жорстокими формами безробіття як структурне та регіональне. Для оцінки рівня мобільності використовується два принципово різних підходи:

по фактичних даних статистичної звітності вимірюється рівень реалізованої мобільності (за допомогою аналізу і співставлення даних про інтенсивність і обсяг міграційного руху, плинності, кадрових переміщень);

по результатах вибіркових соціологічних обстежень населення з’ясовується рівень потенційної мобільності, тобто потенційної здатності до такого роду змін.

Як потенційна, так і реалізована мобільність вимірюється за допомогою абсолютних та відносних показників. Серед першої групи слід відзначити чисельність мобільного населення та його розподіл за певними ознаками (віком, статтю, професійною або освітньою підготовкою, зайнятістю в окремих секторах та галузях економіки), обсяг мобільних контингентів (наприклад, загальну сукупність прийнятих на роботу та звільнених за причинами, які відносяться до плинності кадрів). Друга група об’єднує характеристики інтенсивності мобільності (питома вага мобільних контингентів в відповідних сукупностях населення) та середньої кількості подій протягом певного періоду часу (наприклад, середньорічна кількість звільнень в розрахунку на одного працюючого в галузі).

В умовах ринкової економіки, і особливо на етапі її формування, діють достатньо вагомі обмежувачі мобільності: територіальні (географічні), інституційні (обумовлені специфікою державного устрою, значною мірою штучні), соціо-демографічні.

Територіальні обмежувачі скорочують потенційну готовність до міграційних переміщень як в межах країни, так і за кордон. В Україні характерний для економічно розвинутих країн вплив факторів, що послаблюють мобільність населення (відсутність інформації, необхідність зміни звичного способу життя тощо), багатократно посилюється інституційними чинниками (збереження „прописки”, відсутністю ринка житла, збереженням діючої практики необхідності одержання дозволу на найм робочої сили, що не має „прописки”).

Дія соціо-демографічних обмежувачів (вік, сімейний стан, наявність малих дітей або дітей шкільного віку), що є взагалі типовими принаймні для європейських країн, також посилюються відсутністю ринка житла і фінансових можливостей для його купівлі або найму.

В умовах динамічної економіки, істотних структурних зрушень, повсякчасної зміни попиту на робочу силу саме висока мобільність є запорукою забезпечення збалансованості ринку праці, високого рівня конкурентноздатності кожного носія робочої сили.

Взагалі низька трудова мобільність не обов’язково призводить до тяжких наслідків. Дуже багато залежить від діючої моделі ринку праці, національних особливостей поведінки населення тощо.

Цілком зрозуміло, що відповідно до ринкових законів завжди існує обернена залежність між ціною товару (робочої сили) та величиною попиту, який пред’являють на нього покупці (кількістю робочих місць). Таким чином, обсяг попиту зростає при зниженні ціни робочої сили (зарплати з нарахуваннями на неї) і навпаки скорочується при її збільшенні. Проте, якщо при визначенні попиту на інші товари вирішального значення набуває можливість зміни одного – більш дорогого – товару більш дешевим, то у випадку робочої сили вступає в дію фактор незамінності товару. Що ж стосується пропозиції робочої сили на ринку праці, то вона також аппроксимується