праці як частина ринкової структури забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. Відносна самостійність ринку праці визначається специфікою функціонування суб'єктів, особливостями умов виникнення ринку праці, наявністю притаманних лише йому механізмів інфраструктури, особливостями товару, що циркулює на ринку праці, а також особливостями визначення обсягів попиту та пропозиції тощо. Основними чинниками, котрі впливають на формування ринку праці країні є демографічні, соціальні, економічні, політичні та правові.
Основними методами, що використовувалися для дослідження функціонування ринку праці країни, є статистичний, системного аналізу та історичний.
Перехід до ринкової економіки передбачає формування ринку праці як частини економічної системи, в межах котрої відбувається залучення праці як економічного ресурсу до сфери національного виробництва. Ринок праці охоплює сукупність механізмів, що забезпечують узгодження та координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж робочої сили та визначення її ціни, організацію оплати праці й соціальних захист найманих працівників через систему соціального страхування. Процес формування національного ринку праці відбувається повільно й суперечливо. Попит на працю, як відомо, є похідним від попиту на товари і послуги. Звуження сукупного попиту в Україні внаслідок скорочення інвестиційних видатків фірм та споживчих видатків домогосподарств зменшило і попит на працю.
У спадок від СРСР на початку 90-х рр. Україна отримала серед інших
невирішених питань ще й проблему працевлаштування населення. І це аж ніяк не випадково, оскільки сфера зайнятості була однією з найбільш здеформованих сфер економіки України за часів її перебування у складі СРСР. Зниження чисельності зайнятих відбулося за рахунок зменшення кількості працівників на державних підприємствах і в установах, у громадському господарстві колгоспів та зайнятих на підприємствах споживчої кооперації, в кооперативах. Одночасно зростає кількість зайнятих у нових, недержавних формах у господарських товариствах, на малих і спільних підприємствах, у фермерських господарствах та в особистому підсобному господарстві.
Підпорядкування економічної діяльності людей певним закономірностям та тенденціям зумовило розмежування та групування ринку праці України на мезорівні.
Слід зазначити, що зростання чисельності офіційно зареєстрованих безробітних відбувається водночас на фоні зростання потреби підприємств, установ та організацій у робітниках і службовцях. Зростання потреби у працівниках відбулося внаслідок плинності кадрів, їх перерозподілу до сфер економічної діяльності з більш високим рівнем доходів. Однак негативним явищем є диспропорції у структурі попиту та пропозиції на ринку праці.
Однією з важливих проблем працевлаштування є невідповідність професійно-кваліфікаційної структури безробітного населення потребі робочої сили. Для її вирішення існує система переорієнтації, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Поряд з працевлаштуванням на постійній основі одним з напрямів реалізації політики зайнятості є організація громадських робіт. Це дозволяє створити нові робочі місця, дещо зменшити пропозицію робочої сили на ринку праці України. Подальша політика, спрямована на зайнятість населення в господарстві країни, дозволить знизити рівень безробіття в державі.
Для ринку праці Волинської області також характерна неповна зайнятість населення. Аграрне спрямування господарства області негативно впливає на рівень зайнятості населення. У зв'язку із кризою в економіці та неспроможністю виробничої сфери не лише створювати нові робочі місця, а й зберегти уже існуючі, зростає кількість безробітних громадян. Своєрідною формою прихованого безробіття у Волинській області, та й Україні взагалі, стала зайнятість в режимі неповного робочого часу. Проте розвиток галузей сфери обслуговування населення, а відповідно і створення, хоча й незначне, вільних вакансій, свідчить про формування регіонального ринку праці як складової національного.
Література
Авдокушин Е.Ф. Международньїе зкономические отношения: учебное пособие. -М: Маркетинг. - 1999. - 264с.
Акопова Е.С., Воронкова О.Н., Гаврилко Н.Н. Мировая зкономика й международньїе зкономические отношения. - Ростов-на-Дону: Феникс. - 2000.-415с.
Алымов А., Заставний Ф. Региональные проблеми зкономического й социального развития. - Київ: Вища школа. - 1982. - 283 с.
Безработица, структурная перестройка зкономики й рннок труда в Восточной Европе й России / ред. Ємцов Р., Коммандер С, Коричелли Ф. - М: Инфра. - 1995.-477с.
Бейдик О.О. Географія України.- Київ: Либідь - 1996. - 56 с.
Близнюк В. Аналіз ринку праці: регіональний аспект // Географія та основи економіки в школі. - 2001. - №6. - С.27-29.
7. Волинь за роки незалежності / Волинське обласне управління статистики. -Луцьк: Надстир'я. - 2001. - 383с.
Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. - К: Либідь. - 1997. - 319с.
Доценко А. Регіональне розселення: проблеми і перспективи. - Київ: Наукова думка.-1994.-297с.
10.Зайнятість і формування ринку праці в Україні / Панчишин С. - К. - 2001. - С.317-329.
11.Козік В.В. Міжнародні економічні відносини. - К: Знання. - 2002. - 406с.
12.Лановик Б.Д. Історія господарства: Україна і світ. - К: Вища школа. - 1995, 480с.
13.Ломакин В.К. Мировая зкономика. - М.: Юнити. - 2000. - 727с.
14.Лук'янчикова О. Особливості ринку праці в Україні // Економіка, фінанси, право. -2003. - №2. - С.13-17.
15.Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії. - К: Лібра. - 1996. - 327с.
16.Международнне зкономические отношения / ред. Рнбалкин. - М. - 1997. - 361с.
17.Мировая экономика / ред. А.С.Булатова. - М.: Юрист. - 2000. - 734с.
18.Пєтюх В.М. Ринок праці. - К: КНЕУ. - 1999. - 287с.
19. Праця України 2001 / Державний Комітет статистики України. - К. - 2002. - 436с.
20.Приймак В. Трудова мобільність населення України і регіональні ринки праці // Регіональна економіка. - 2001. - №4.