Отже, зосередження тільки на фазі обміну слід вважати хибним. Таке звуження поняття ринку робочої сили призвело до того, що на етапі ринкової трансформації економіки України питання регулювання ринку праці здебільшого обмежуються державними заходами сприяння працевлаштуванню у вузькому розумінні.

До вузького розуміння призводить також розгляд ринку праці як механізму узгодження попиту на пропозиції робочої сили та механізму забезпечення зайнятості незайнятого населення. Однією з особливостей ринку праці є те, що в сучасних умовах він пронизує не лише фазу обміну товару "робоча сила", а й фази виробництва, розподілу та використання робочої сили. Ринок праці існує не тільки за межами підприємства, фірми, а й у самому господарстві підприємця.

У наведених формулюваннях чітко простежуються два методологічних підходи до аналізу сутності ринку праці - діалектичний метод соціально-економічного аналізу явищ та функціональний метод.

З погляду діалектичного методу ринок праці розглядається як сукупність відносин між людьми стосовно відтворення робочої сили, що відповідає теорії К.Маркса про взаємозв'язок між виробничими відносинами та рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Цей метод базується на приматі виробництва в процесі відтворення і на теорії трудової вартості [1, 170].

Функціональний підхід, який характерний для західної економічної теорії, при аналізі сутності ринку праці виходить із функціонально-економічних взаємозв'язків і "технології" руху робочої сили в умовах ринку. За такого підходу ринок праці розглядається як засіб відтворення трудового потенціалу, як форма функціонування особистого фактора виробництва і як форма розвитку людського капіталу [1, 171].

Органічно доповнюючи один одного обидва підходи мають змогу різнобічне аналізувати сутність ринку праці як економічну форму функціонування робочої сили в ринковій економіці, соціально-економічні дослідження, з одного боку, допомагають глибше зрозуміти функціональну залежність між економічними явищами і процесами, вивчити і пізнати глибинні економічні інтереси, потреби і відносини. Функціональний аналіз, з іншого боку, доповнює отриману інформацію знаннями конкретних механізмів на ринку праці, дає кількісну оцінку, що є основою для проведення економічної політики.

Визначаючи поняття "ринку праці", потрібно виходити з вимог комплексного та системного підходу. Комплексний підхід до визначення цього поняття полягає у врахуванні організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів у їхній сукупності та взаємозв'язку при домінуючій ролі соціально-економічних аспектів. Системний підхід відбиває врахування взаємозв'язків між окремими аспектами, механізмами ринку праці та їхніми елементами і полягає в розробці кінцевих цілей, визначенні шляхів їхнього досягнення.

Отже, визначаючи поняття "сучасний регульований ринок праці" (бо ринок вільної конкуренції зараз не існує) як частину ринкового господарства країни, треба зазначити, що це, по-перше, категорія, яка характеризує систему соціально-економічних відносин, що мають товарний характер, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і використання), всі ланки та ступені суспільного виробництва, і регулюються ринковою кон'юнктурою, системою соціального партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та національними традиціями, а по-друге - система механізмів:

а) купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;

б) забезпечення зайнятості найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;

в) соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;

г) формування та розвитку робочої сили;

д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо [ 1,171].
Сформувалися різні моделі ринку праці, які відображають його організацію, структуру і функціонування. Японська модель базується на так званому "довічному наймі", який гарантує зайнятість працівника до пенсійного віку (55-60 років). Ця система найму передбачає підвищення розмірів матеріальних благ (зарплати, премій, соціальних виплат) в залежності від віку. Вона прищеплює робітникам творче ставлення до праці і забезпечує високу якість роботи. Працівник довічного найму не підлягає звільненню. Вся проблема вирішується шляхом скорочення робочого часу або відкриттям нових робочих місць, переміщенням персоналу. Система поширюється лише на постійний персонал фірми [15,101].

Модель США передбачає децентралізацію ринку робочої сили. У кожному штаті є свої закони про зайнятість, про допомогу безробітним, свої фонди страхування. Під час спаду в економіці або у зв'язку з нерентабельною роботою практикують звільнення робітників. Щорічно працівники фірми підписують колективні договори з адміністрацією, в яких рівень зарплати та її підвищення пов'язані з рівнем і зростанням продуктивності праці. Але системою договорів охоплено лише 25% працівників, а решта зайнята на основі контрактів, укладених на тривалий час. У контрактах зарплата залежить від складності роботи.

Шведська модель базується на активній політиці держави і фірм у вирішенні проблем зайнятості населення і будується на таких економічних засадах: обмежувальна фіскальна політика; здійснення політики "солідарності" у заробітній платі, що забезпечує рівновагу зарплати за однакову працю, незалежно від фінансового становища підприємства; здійснення активної політики на ринку робочої сили; реалізація селективного економічного росту, який полягає в державній підтримці секторів з низькими економічними показниками, але необхідних для суспільства [15, 101].

Модель гнучкого ринку праці передбачає мобільність праці; територіальну, галузеву та іншу рухливість працівників; дистанційну гнучкість: оптимальне зосередження працівників по виробництву, підприємствах, філіях; гнучку зайнятість; функціональну гнучкість: взаємозамінюваність працівників, що володіють різнобічними професійними навичками; гнучкі системи оплати праці. В США і країнах ЄС 2/3 працюючих по найму належать до традиційно зайнятих, 1/3 - до гнучкої робочої сили.

Адміністративно-командна модель характеризується відсутністю механізму стимулювання ефективного використання робочої сили, централізованим встановленням рівня зарплати, дефіцитом робочої сили, недооцінкою послуг, спрямованих на управління капіталом.

Отже, ринок праці - це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, особливий, властивий розвинутим товарно-грошовим відносинам спосіб включення робочої